Академічна доброчесність

Про академічну доброчесність

Академічна доброчесність – це сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень.

(Джерело: стаття 42  Закону України «Про освіту» https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v-650729-18#n211).

Деталізований перелік порушень академічної доброчесності

(цей перелік не є вичерпним)
  1. Академічний плагіат:
  • плагіат фрагментів письмових робіт і повних текстів;
  • плагіат ідей, даних, моделей, ілюстрацій тощо;
  • немає належних посилань за відсутності привласнення авторства;
  • помилки цитування.
  1. Самоплагіат:
  • дуплікація публікацій – публікація однієї й тієї самої наукової роботи (цілком або з несуттєвими змінами) у декількох виданнях, а також повторна публікація (цілком або з несуттєвими змінами) раніше оприлюднених статей, монографій, інших наукових робіт як нових наукових досліджень;
  • дуплікація наукових результатів – публікація повністю чи частково одних і тих самих наукових результатів у різних статтях, монографіях, інших наукових працях як нових результатів, які публікуються вперше;
  • подання у звітах з виконання різних наукових проєктів тих самих результатів як таких, що отримані під час виконання відповідного проєкту;
  • повторне подання письмових робіт здобувачів освіти як звітності з інших дисциплін без дозволу викладача;
  • агрегування чи доповнення даних – суміщення раніше опублікованих і нових даних без їх поділу з відповідними посиланнями на попередню публікацію;
  • повторний аналіз раніше опублікованих даних без посилання на попередню публікацію цих даних і раніше виконаного їх аналізу.
  1. Фабрикація:
  • наведення в письмових роботах здобувачів і в наукових роботах вигаданих чи неперевірених даних, зокрема статистичних, результатів експериментів, розрахунків чи емпіричних досліджень, фотографій, аудіо- та відеоматеріалів тощо;
  • посилання на вигадані джерела інформації або навмисне посилання не на справжнє джерело;
  • приписування іншим особам текстів, думок чи ідей, яких вони не висловлювали чи не публікували.
  1. Фальсифікація:
  • необґрунтоване корегування результатів власних наукових досліджень чи виконання навчальних завдань (таке, що не базується на повторних чи додаткових дослідженнях, вимірюваннях або розрахунках, виправленні виявлених помилок тощо);
  • наведення у письмових роботах здобувачів та в наукових роботах свідомо змінених літературних даних і даних, отриманих з інших джерел, зокрема статистичних, результатів експериментів, розрахунків чи емпіричних досліджень, фотографій, аудіо- та відеоматеріалів тощо, без належного обґрунтування причин і зазначення методики їх корегування;
  • наведення неповної або викривленої інформації про апробацію результатів досліджень і розробок.
  1. Обман:
  • включення до співавторів наукових публікацій осіб, що не брали кваліфікованої участі в їх підготовці;
  • невключення до співавторів наукових публікацій осіб, що брали кваліфіковану участь в їх підготовці;
  • подання як результатів власної праці робіт, виконаних на замовлення іншими особами, або робіт, щодо яких справжні автори надали згоду на таке використання;
  • здавання або представлення різними особами робіт з однаковим змістом як результату власної навчальної діяльності;
  • написання чужих варіантів завдань на контрольних заходах;
  • використання системи прихованих сигналів (звукових, жестових та ін.) під час виконання групових контрольних заходів з однаковими варіантами;
  • несамостійне виконання завдань у тому разі, коли не дозволяють отримати допомогу, або незазначення інформації про отриману допомогу, консультації, співпрацю;
  • проходження процедур контролю знань підставними особами;
  • симуляція погіршення стану здоров’я, хвороби з метою уникнення контрольних заходів;
  • надання відгуків або рецензій на наукові або навчальні роботи без належного проведення їх експертизи.
  1. Необ’єктивне оцінювання:
  • свідоме завищення або заниження оцінки результатів навчання здобувачів освіти;
  • невчасне повідомлення здобувачів освіти про систему оцінювання результатів навчання;
  • застосування системи оцінювання, що не відповідає декларованим цілям і завданням теми, дисципліни, практики, освітньої програми тощо;
  • відсутність об’єктивних критеріїв оцінювання.

(Джерело: Лист щодо рекомендацій з академічної доброчесності для закладів вищої освіти https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v-650729-18#Text).

Основні різновиди академічного плагіату

– дослівне запозичення текстових фрагментів без оформлення їх як цитат з посиланням на джерело (іноді некоректним вважають навіть використання одного слова без посилання на джерело, якщо це слово використовують в унікальному значенні, наданому цим джерелом);

– використання інформації (фактів, ідей, формул, числових значень тощо) з джерела без посилання на це джерело;

– перефразування тексту джерела у формі, що є близькою до оригінального тексту, або наведення узагальнення ідей, інтерпретацій чи висновків з певного джерела без посилання на це джерело;

– подання дисертацій, монографій, навчальних посібників, статей, тез, звітів, контрольних, розрахункових, курсових, дипломних і магістерських, есеїв, рефератів тощо як власних робіт, виконаних на замовлення іншими особами, у тому числі робіт, щодо яких справжні автори надали згоду на таке використання.

(Джерело: Лист щодо рекомендацій з академічної доброчесності для закладів вищої освіти https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v-650729-18#Text).

Що не є плагіатом

– загальновідомі знання та факти;

– ідіоми;

– ідеї або визначення, що широковідомі та розповсюджені;

– перефразування своїми словами змісту під час перекладу з діалекту чи іншої мови, якщо немає широковідомої фрази чи прийнятого офіційного перекладу;

– повідомлення про новини дня або поточні події, що мають характер звичайної пресінформації;

– твори народної творчості (фольклору);

– видані органами державної влади офіційні документи (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади.

Рекомендацiї щодо запобiгання академiчному плагiату в наукових роботах

(авторефератах, дисертацiях, монографiях, наукових доповiдях, статтях тощо)
  1. Будь-який текстовий фрагмент обсягом вiд речення i бiльше, вiдтворений у текстi наукової роботи без змiн, з незначними змiнами або в перекладi з iншого джерела, обов’язково має супроводжуватися посиланням на це джерело. Винятки становлять лише стандартні текстові клiше, якi не мають авторства та/чи є загальновживаними.
  2. Якщо перефразування чи довiльний переказ у науковій роботі тексту iншого автора (iнших авторiв) займає понад один абзац, посилання (бiблiографiчне та/або текстуальне) на вiдповiдний текст та/або його автора (авторiв) має бути щонайменше один раз у кожному абзацi дослідження, крiм абзацiв, що повнiстю складаються з формул, а також нумерованих і маркованих спискiв (в останньому разi можна подати одне посилання наприкiнцi списку).
  3. Якщо цитату з певного джерела наводять за першоджерелом, у текстi наукової роботи має бути посилання на першоджерело. Якщо цитату наводять не за першоджерелом, у текстi наукової роботи має бути посилання на безпосереднє джерело цитування («цитується за: ______»).
  4. Будь-яка наведена в текстi наукової роботи науково-технічна iнформацiя має супроводжуватися чiтким посиланням на джерело, з якого взято цю iнформацiю. Винятком може бути лише загальновiдома iнформацiя, визнана всiєю спiльнотою фахiвцiв вiдповiдного профiлю. У разi використання в науковiй роботi тексту нормативно-правового акта достатньо зазначити його назву, дату ухвалення та за наявності дату ухвалення останнiх змiн до нього або нової редакцiї.
  5. Будь-які відтворені в тексті наукової роботи оприлюднені твори мистецтва мають супроводжуватися зазначенням авторів і назви цих творів мистецтва (якщо вони відомі). У разі використання творів виконавського мистецтва слід зазначати також індивідуальних чи колективних виконавців (якщо вони відомі). Якщо автори/виконавці не відомі, слід зазначити, що вони не відомі. У разі неможливості ідентифікувати автора, назву та/чи виконавців твору слід обов’язково зазначити джерело, з якого взято відтворений твір.

(Рекомендації щодо запобігання академічному плагіату та його виявлення в наукових роботах (авторефератах, дисертаціях, монографіях, наукових доповідях, статтях тощо) можна завантажити pdf https://mon.gov.ua/storage/app/media/akredytatsiya/instrukt-list/1-11-8681-vid-15082018-rekomendatsii-shchodo-zapobigannya-akademichnomu-plagiatu.pdf).

Сервіси для перевірки текстів і зображень

У науковій бібліотеці здійснюють перевірку на виявлення збігів/ідентичності/схожості в текстах засобами таких сервісів, як  Unicheсk і StrikePlagiarism.com.

UNICHECK – це сервіс з перевірки робіт на ознаки плагіату, який вчасно надає підтримку своїм користувачам і може адаптувати систему відповідно до потреб закладів освіти.

У 2014 українські розробники створили цей сервіс, яким можна послуговуватися онлайн. Unicheck може інтегруватися з освітніми системами ЗВО (т. зв. learning management systems). Серед них Moodle, Canvas, Blackboard, Schoology, Google Classroom та інші. Наразі сервісом користуються більш ніж 50 українських університетів. Заклади освіти США, Іспанії, Бельгії й інших країн світу також перевіряють роботи за допомогою сервісу Unicheck.

strikeplagiarism-logo

Plagiat.pl є власником системи StrikePlagiarism.com, заснованої у 2002 році. Завдяки широкому доступу до інформації в інтернеті метод «копіювати-вставити», «ghost-writer» і плагіат стали глобальним явищем, а також серйозною загрозою для якості сучасної освіти й науки. Команда з 2002 року активно займається зміною ставлення до академічного плагіату та розробленням технологічних, правових і процедурних контрзаходів.

Plagiat.pl працює у 20 країнах (у Польщі, Німеччині, Іспанії, Португалії, Румунії тощо) й охоплює понад 500 ЗВО, у тому числі Університет Гумбольдта в Берліні, Софійський університет, Варшавський університет, Ягеллонський університет та ін.

Пропонуємо ознайомитися з ресурсом, що дає змогу перевірити законність використання зображення фізичної особи у видавничій продукції, рекламі, інтернеті тощо. Особливо корисною онлайн-консультація буде авторам наукових статей, які використовують фотографії, малюнки, кадри чи інші фрагменти з мультимедіа із зображенням фізичних осіб.

Інформаційні бюлетені