Брати Капранови: «Книга – це фізкультура для душі»

Дата: 03.11.2016 | Рубрика: Новини

У Київському національному університеті культури і мистецтв відбулася творча зустріч із відомими українськими письменниками, видавцями та громадськими діячами братами Капрановими. Організаторами виступили Кафедра філософії, Факультет культурології та Наукова бібліотека КНУКіМ. Колектив Наукової бібліотеки підготував для перегляду аудиторії документальний фільм про визвольний рух в Україні початку ХХ ст. та події другої світової війни в Україні.

На початку культурного заходу студент-бандурист Євген Пихтін виконав відомі українські музичні композиції «Гей, вдарте в струни, кобзарі» та «Ішов кобзар чистим полем», а чоловічий склад фольклорного ансамблю «Кралиця» заспівав повстанську пісню «Хлопці, підемо, боротися будемо».

3

Представляючи аудиторії шановних гостей, завідувач Кафедри філософії, доктор педагогічних наук Катерина Кириленко, зазначила, що творча зустріч має історичний характер: «У нас сьогодні зустріч не лише із Дмитром та Віталієм Капрановими, але й із самими собою, з нашим минулим. Це наша історична мандрівка через Забудь-річку. Саме так називається остання книга братів Капранових, про яку матимемо нагоду сьогодні говорити».

6

На яскравості та унікальності події, в свою чергу, наголосив директор Наукової бібліотеки КНУКіМ, кандидат культурології, доцент Юрій Горбань: «Знайомство з долею книги – це завжди нові враження, емоції, а спілкування з її творцями – це відкриття нових світів».

4

Привітав із цікавою подією студентів та викладачів і декан Факультету культурології, кандидат культурології, доцент Валерій Кушнарьов.

5

Протягом творчої зустрічі Дмитро та Віталій Капранови презентували свою нову книгу «Забудь-річка», розповідали студентам про історію її написання та про культурологічні аспекти у підготовці та виданні.

10

Сюжет роману «Забудь-річка» є досить реалістичним і віддзеркалює події доби Другої світової війни. Три українці потрапляють на війну під одним іменем – Степан Шагута. Усі вони воюють по різні боки фронту: Степан-комсомолець – за дивізію «Галичина», Степан – син офіцера УНР – за Червону армію, а третій Степан, який є польським жовніром, захищає волю України в УПА. Проте доля, пожартувавши над героями, влаштовує зустріч двох їхніх нащадків – дівчини Уляни та Степана Шагути, названого на честь родича, – які закохуються один в одного. Історичне розслідування двох доль, переплутаних війною, стає основною сюжетною лінією книги.

7

За словами авторів, ідея роману не була випадковою. «Ми, як і кожна людина, маємо двох дідів. Але у нас є особливість. Один дід – червоноармієць, кулеметник, важкопоранений при звільненні Севастополя, має орден Червоної Зірки – словом, за радянськими канонами, герой. А другий – 58 стаття, «ворог народу», 8 років у таборах. Але це наші діди, і ми не можемо сказати, що хтось з них поганий, а інший – хороший, бо вони обидва наші, – пояснив Віталій Капранов, додавши: «На жаль, така тенденція спостерігалася у кожній тогочасній родині. Дітям не розповідали про їхніх предків, адже ті несвідомо могли видати заборонену інформацію. Відбувалося так зване «явище добровільної амнезії». Саме через таку ситуацію братам Капрановим у школі доводилося мовчати про своє коріння, а в університеті – відверто брехати про відсутність зв’язку із заарештованими особами.

2

Для того, аби якомога краще і правдоподібніше відобразити атмосферу доби, Капранови знайшли образ – Забудь-річку, на честь якої і назвали роман. Згадуючи обраний символ, вони підкреслили: «Давні слов’яни вірили: душа, переходячи через цю річку, забуває своє минуле, тому новонароджений не пам’ятає, що з ним було в потойбіччі, а покійник – що траплялося за життя. За часів СРСР Забудь-річка розділяла цілі покоління. Її копали в кожній хаті тоді, але й досі вона тече».

20

Починаючи роботу над романом, Дмитро та Віталій шукали шляхи поєднання трьох різних історій в одній людині. Ідею їм підказав ветеран війни Петро Галицький, який і став прототипом головного героя книги – Степана Шагути. «У 1941-му році, під час оборони Києва, тоді ще шістнадцятирічний юнак віддав свої документи солдату-єврею, аби той зміг дістатися домівки й уникнути страти. Так у світі стало два Петра Галицьких», – розповів Дмитро Віталійович.

9

До історичної частини роману письменники поставилися дуже відповідально. Вони вивчали архіви та мемуари, дізнавалися життєві подробиці побуту армійців різних збройних формувань. Яскравими прикладами були шинелі радянської армії, які, за наказом, воїнам не дозволяли знімати навіть на час сну, а ті так міцно примерзали до землі, що не можна було відірвати, і чоловікам доводилося воювати в наполовину відірваному землею та морозом верхньому одязі. Письменники розповіли і про підтяжки на штанях, які відмовлялися носити українці, що воювали в дивізії «Галичина». Зрештою, заборона на пояси, які носили українці замість підтяжок, була знята для українців цього формування. Так звичай переміг закон.

Цікавим моментом роботи над книгою, розповідь в якій ведеться від імені жінки, було вивчення особливостей жіночої психології. «Так склалося, що коли ми у школі вивчали «Війну і мир», дівчата читали про мир, а хлопці – про війну. Жінки навіщось запам’ятовують колір очей. Що вони потім роблять з тією інформацією? Мало того, вони ніколи не забувають, у що були вдягнені», – зазначили брати. Для того, аби читачки не змогли сказати, що у героїні «чомусь почали рости вуса та борода», автори залучили до створення видання і жінок-редакторів.

1

Розповідаючи про свою роботу, Дмитро та Віталій акцентували на тому, що найкращий відгук для них – це листи від читачів, які після ознайомлення з книгою, зацікавилися власною історією роду та почали її досліджувати. Однак, як зауважили автори, для покращення ситуації в країні недостатньо лише знати походження своїх предків. Потрібно також цікавитися національною літературою. Велику роль у такому процесі, за словами письменників, відіграють бібліотеки: «Книга – це фізкультура для душі. Це нормальний раціон харчування людини, яка хоче залишатися людиною. Якщо ж на певній місцевості немає вибору між пляшкою і книжкою, завтра там будуть гопники, а післязавтра – танки як система заміщення бібліотек».

Від братів Капранових студенти отримали два «завдання», виконання яких сприятиме культурному вихованню молоді: прийти на виставку «МЕДВІН» 4 листопада до НСК «Олімпійський», де автори будуть присутні особисто, та відвідати концерт музики Бориса Лятошинського і Льва Ревуцького 3 листопада о 19:00 у Національній філармонії України.

8

Організатори презентували гостям подарунки: книги, у написанні чи підготовці яких до друку брали участь викладачі та студенти університету. Серед них і щойно перекладена англійською «Українська кухня» Михайла Поплавського, набори вітальних листівок у виконанні студентів Факультету дизайну і реклами, дизайнерські сірники (щоб був порох в порохівницях для нових книг) та картину студентки 1-го курсу Факультету дизайну і реклами, групи ДХМг-16 Марії Панчук. Заступник декана Факультету культурології, кандидат історичних наук, доцент Олена Олександрівна Каракоз подарувала від організаторів заходу Дмитру Віталійовичу та Віталію Віталійовичу букети квітів.

27

24

Завершилась творча зустріч виконанням запальних українських пісень студентами-культурологами Богданом Данилком, Назаром Каруном і Лілією Стецюк, тривалою автограф- та фотосесією для студентів і викладачів, а також розмовами про історичне минуле вже в холі бібліотеки. Молодь запропонувала письменникам завітати до вишу знову, тож слідкуйте за анонсами, вже незабаром.

Контакти
Email: knukim.library@gmail.com
Тел.: (044) 529–61–38, (044) 529–98–34