Кролевецькі рушники

Про феномен кролевецьких рушників

Той, хто хоча б один раз побував у мальовничому північному Поліссі України, незалежно від пори року, назавжди пам’ятає чудові краєвиди, які дарує мешканцям та гостям Кролевецького району Сумської області ця благословенна Богом земля, яка лише на 1,3 тис. кв. км сконцентрувала у собі красу та довершеність природних дарів і людських талантів.

krolevets_img_18

Майже з моменту заснування міста Кролевця 1601 р. серед міщан та мешканців навколишніх сіл широкого поширення набув промисел ткацтва рушників (а не традиційної ручної вишивки їх), одухотворених віддзеркаленням навколишньої природи, що втілився на полотні в ошатні декоровані композиції.

Серед незначної кількості історичних джерел поширена думка про те, що першою майстринею, яка у 1639 р. започаткувала оригінальну на той час технологію виробництва тканих кролевецьких рушників була жінка Андріїха, яка разом зі своїми чотирма синами займалася цим промислом.

Серед регіонального різноманіття українських рушників кролевецькі, найперше, виділялися своєю незвичайною, оригінальною особливістю колористики, власною ритмікою узорів, багатством орнаментів, самобутністю форм, що через поєднання червоно-білих кольорів стали знаменитими на увесь світ. Усе це в комплексі дає змогу виділити їх в окрему стильову групу.

Хто і коли вперше запропонував таку колірну гаму точно не відомо, однак більшість дослідників кролевецького ткацтва (М. Мусієнко,
А. Кибальчич, Є. Спаська, А. Карась та ін. ) схиляються до думки, що на такий вибір вплинули природно-етнографічні особливості краю.

Доступним матеріалом для рушникового ремесла були коноплі та льон, що вирощувались у досить великій кількості на Кролевеччині. А от використання червоного кольору, ймовірно, пов’язують із фарбуванням ниток червцем (комахи фіалково-чорного кольору – Coccus іllіcіs), що жив на листі дуба. Їх збирали у червні, сушили і виробляли червону фарбу всіх відтінків (від яскраво-червоної до темно-бурої). Крім того, фарбу добували з коріння марени, крапу (Rubіa tіnctorum), які висушували та перемелювали на порошок.

Неодноразово робилися спроби простежити розвиток ткацтва на Кролевеччині, однак результати засвідчували про брак археологічного матеріалу. Свого часу проводилися розкопки на лівому березі річки Реть (нині – це мікрорайон м. Кролевець «Подолове»), де знайшли напівземлянку ранньослов’янського часу V – VII ст., а в ній – прясла. Ця знахідка є свідченням розвитку ткацького ремесла в цьому регіоні з давніх часів.

Семантика кролевецького тканого рушника

Серед знакових семантичних особливостей кролевецького тканого рушника варто виділити оригінальність та неповторність орнаментально-композиційного декорування виробів білим тлом, що виокремлювався прямими або ламаними горизонтальними червоними лініями. Дослідники вбачають в цьому зв’язок з традиціями трипільської культури, які возвеличували Землю, як основне джерело шанування та сакрального символізму хлібороба-творця.

Оздоблювали свої витвори мистецтва кролевецькі жінки-ткалі та чоловіки-ткачі, що теж можна віднести до феномену, широкими поперечними смугами орнаменту з сюжетними акцентами типу медальйонів по краям рушника, які йшли прямою або ламаною лінією, розміщеною в кілька рядків.

Як зазначає дослідниця Л. Сєрих, із наближенням до середини рушника напружений ритм орнаментальних смуг зменшувався, і розміщені в центральній частині полотна смужки, переходили у вільне тло.

Із фондів Музею Кролевецького ткацтва, м. Кролевець

Із фондів Музею Кролевецького ткацтва, м. Кролевець

Кролевецьким рушникам притаманна строга ритмічність фрагментів у композиціях, симетричність зображення, чітка система червоних форм на білому тлі, чергування орнаментальних мотивів із горизонтальними смугами. А тому, на кролевецьких рушниках переважає орнаментальна композиція над фоном. На білому, рідше червоному тлі густо насичено ткався ошатний орнамент.

У більшості тканих виробів відсутня кайма, подекуди можна зустріти по кілька прямих і зигзагоподібних смуг, від яких відходили різної форми розетки. Зустрічаються й написи, до прикладу: «1873 года місяця Августа 31 числа. Робив П. Бідний» або «Г. КролевецЪ» та ін.

Із фондів Музею національного історико-культурного заповідника «Качанівка»

Із фондів Музею національного історико-культурного заповідника «Качанівка»

Найстаріший експонат Музею Кролевецького ткацтва, датований 1839 роком

Найстаріший експонат Музею Кролевецького ткацтва, датований 1839 роком

Важливим атрибутом кролевецької орнаментики є «Дерево життя», що символізувало вічний міфологічно-духовний зв’язок минулого із сучасним, явищ природи з буденним життям людини, які гармонійно перевтілювались в образ жінки-матері – Богині Берегині.

Берегиня на кролевецьких рушниках – це мати-природа, яка є основною субстанцією творення всього живого, а підняті догори віття-руки (уподібнення Оранти), символізують можливість здійснювати чарівний помах-засів землі-годувальниці, відображених прямими лініями, – це захист, оберіг, гармонія.

Із фондів Музею Кролевецького ткацтва, м. Кролевець

Із фондів Музею Кролевецького ткацтва, м. Кролевець

Особливий енергетичний посил концентрується у восьмипелюстковій розетці або квітці – знаку Сонця. Ромбічні знаки – символи плодючості та земних щедрот. Основне орнаментальне навантаження рушників зосереджувалося на нижніх площинах полотна і переходячи до центральної частини графічно перетікало у монументально-декоративні образи «Дерева роду», Богині-Берегині, орлів, півників, монастирок (силуетів храмів), вітряків тощо.

Наші пращури здавна вірили в те, що зображуючи птахів, качечок, півників (їх голівки, крила, лапки), майстри закликали в дім щастя, добробут, впливали на родючість землі та відвертали всілякі негаразди.

Особливе місце на тканих полотнах посідав півень – сакральна птаха української міфології, що символізувала пошану до бога грому й блискавки – Перуна. Саме півню належала місія пробудження людей кожного дня для початку щоденного, але нового світобуття. Тому зображуючи його на рушниках, майстрині бажали світлої і щасливої долі майбутнім власникам виробу та захисту від злих сил.

Донині дискусійним залишається питання, пов’язане із зображенням двохголових орлів на витканих полотнах.

Із фондів Музею Кролевецького ткацтва, м. Кролевець

Із фондів Музею Кролевецького ткацтва, м. Кролевець

Місцевий краєзнавець А. Карась стверджує, що це пов’язано із територіальною приналежністю Кролевецького повіту до Чернігівської губернії, на гербі якої й були орли. Інша версія засвідчує про те, що майстриня таким зображенням підтверджувала свою грамотність і розуміння (толок) у царських грошах, які «ходили» і в Кролевці. На монетах, як і на рушниках, гербовий орел мав специфічний малюнок, який нумізмати називали як «орел з розпростертими крилами» (подекуди, зустрічалися орли й з опущеними крильми як знак смирення).

Із фондів Музею Кролевецького ткацтва, м. Кролевець

Із фондів Музею Кролевецького ткацтва, м. Кролевець

Разом з тим, етнограф-археолог Х. Вовк тлумачить зображення орлів на кролевецьких рушниках як синтез зображень російського державного й візантійського архієрейського (церковного) орла. А оскільки рушники були і є частиною церковного начиння, то це поєднання відображало взаємопроникнення світського й духовного життя в ужиткові речі. А. Карась переконаний, що не варто проектувати цього птаха на російський державний герб. Ці орли «перелетіли» на рушники як символи архієрейських відправ, які використовувались під час літургії.

Працівники Музею кролевецького ткацтва міста Кролевця мають свою позицію щодо цього і пояснюють її як символічні весільно-обрядові обереги, які «орликовими» ставали через поєднання чоловічого і жіночого начала (таке собі специфічне кролевецьке «Інь» і «Янь»), при цьому не забуваючи зобразити пташок, качечок, сонця поряд як прогнозування щасливого подружнього життя, вдалого сімейного господарювання.

Вся орнаментальна композиція рушників, незалежно від тематики зображень, в цілому мала упорядковане декорування, що підтверджувало гармонізацію світобудови українця зі своїм духовно-сакральним та побутово-господарським сенсом буття.

Рідкісними серед старих рушників були такі, що виконувались унікальною технікою двохстороннього малюнку, яку називали «під парки». З кінця ХІХ ст. ця техніка вже майже не застосовується і рушники стали однобічними.

Характерною особливістю кролевецьких рушників є використання традиційної техніки перебору з ремізно-човниковим ткацтвом.
Цей вид ткацтва пов’язаний із введенням багаторемізного ткацького верстата, кількість ремізок якого доходила іноді до 12–16.

У Музеї Кролевецького ткацтва, м. Кролевець

У Музеї Кролевецького ткацтва, м. Кролевець

Наприкінці ХІХ ст. ткацький верстат прикрашав майже кожну кролевецьку оселю. Навіть за радянських часів у багатьох сільських хатах у зимову пору року невтомно працювали над створенням кролевецьких шедеврів натруджені за літо, жіночі руки.

Ось таким, самобутньо-оригінальним виявився феномен реалізації високої майстерності народного ремесла Кролевеччини, що прославив цей край далеко поза його межами.

Кролевець і Тарас Григорович Шевченко

Кролевецька садиба Огієвських давно стала священним місцем, яке духовно-просвітницьким магнетизмом притягує відвідувачів звідусіль.

krolevets_img_01

Саме тут 25–26 серпня 1859 року під час своєї останньої подорожі Україною Великий поет гостював у сестри своїх вірних друзів братів Лазаревських – Глафіри Матвіївни Огієвської.

krolevets_img_02

Кобзар був настільки вражений красою кролевецьких витворів, що звернувся до відомого ткача Демида Кошука з проханням виткати йому рушник на весілля. Майстер виконав замовлення, однак Тарасові так і не судилося стати на святий оберіг сімейного щастя.

Знесилений тяжкими життєвими випробуваннями, 10 березня 1861 року Тарас Григорович помер на чужині. І саме брати Лазаревські були одними з тих близьких його серцю людей, які турбувалися про виконання священного поетового заповіту.

У ніч з 4 на 5 травня 1861 року  в садибі Огієвських у Кролевці стояла труна з тілом Кобзаря,  прямуючи у Вічність по дорозі до Чернечої гори під Каневом. А витканий кролевецький весільний рушник покрив домовину поета. Ця подія свято шанується місцевими жителями і донині. Символічно, що саме в стінах колишньої садиби Огієвських й створено Музей кролевецького ткацтва.

krolevets_img_03

Міжнародний літературно-мистецькій фестиваль
«Кролевецькі рушники»

Цінність українського самобутнього народного мистецтва виявляється у «живих», активних діях його популяризації. Саме повернення до духовних джерел минулого і демонструє безперервність поколінь.

Кролевеччина запропонувала свій, оригінальний засіб презентації краю, започаткувавши у далекій від столичного життя Сумщині, проведення літературно-мистецького фестивалю «Кролевецькі рушники».

Вперше така ідея прозвучала з вуст відомого поета-земляка Михайла Шевченка, який у травні 1993 року разом з учасниками міжнародного Шевченківського свята «В сім’ї вольній, новій…» завітав на свою малу батьківщину – місце останнього перебування в Україні геніального українського Пророка.

Вдумливо, мудро віднеслася до цієї ідеї районна влада, розуміючи, що проводити фестиваль у холодній, злиденній, напівтемній, у буквальному розумінні цього слова, Кролевеччині було непросто та відповідально. Гармонія краси та праці й наштовхнула організаторів фестивалю проводити мистецьке свято під такою назвою саме восени, по завершенню всіх польових робіт: напередодні професійного свята працівників сільського господарства (відзначається у листопаді), щоб достойно вшанувати невтомну працю кролевецьких трударів-хліборобів та дати старт сезону наполегливої праці місцевих самобутніх майстринь.

Попри всі негаразди, у листопаді 1995 року успішно стартував Перший Всеукраїнський літературно-мистецькій фестиваль «Кролевецькі рушники». Починаючи з 2000 року, фестиваль отримав державну підтримку: його було включено до основного плану культурно-мистецьких заходів Міністерства культури України. А найбільше визнання приніс 2007 рік, коли фестивалю присвоїли статус міжнародного.

Різноманітні орнаментальні зображення кролевецьких рушників ніби дали поштовх різножанровому мистецькому представленню учасників фестивалю: майстерне виконання оперних партій, естрадні виступи, хореографічні композиції, оригінальні представлення поетичних творів, проведення різноманітних виставок, творчих лабораторій та майстер-класів, літературно-мистецькі вечори, зустрічі з яскравими особистостями. З року в рік на крилах пісні лине вдалечінь високе мистецтво, що уславлює рідну мову, працю, духовні та етнографічні традиції, єднає творчих людей з усього світу.

Цінним здобутком фестивалю завжди є виступи сільських художніх самодіяльних колективів, які у піснях, поетичних творах, хореографічних композиціях передають образ привітного поліського хлібороба-трудівника та високодуховної особистості.

Фестиваль у Кролевці – це перш за все належна відданість традиціям, які живуть тут і передаються з року в рік, від покоління до покоління. Особливе місце у дні високого мистецтва займають заходи по вшануванню великого генія українського народу – Т.Г. Шевченка.

krolevets_img_04

krolevets_img_05Поліське містечко пишається тим, що її земля знала його подих та поступ, розділяла з ним останні дні перебування в Україні та проводжала у Вічність.

krolevets_img_06

І тому, згадуючи Т. Шевченка, біля пам’ятника та в Музеї завжди людно: звучать промови, читаються вірші, останніми фарбами осені майоріють квіти. А значить: не вмерло, не знищилось у роки тотальної русифікації у найвіддаленіших куточках України ні вічне слово Кобзаря, ні сила українського духу, ні слава, ні воля…

Визначною подією фестивалю завжди є вшанування Берегині літературно-мистецького свята – окремої особистості або колективу, цим самим акцентуючи увагу на особливому орнаментально-художньому зображенні на рушниках та уславлюючи українську жінку-Берегиню.

У 2015 році, на 20-му ювілейному фестивалі нею стала відома актриса театру і кіно Ада Роговцева. На її тендітні, мужні плечі лягли біло-червоні крила кролевецького тканого рушника. І в урочисту мить вітання здавалося, що й сама Ада Миколаївна стала схожою на ніжну птаху. Так земляки вшанували її талант, материнську вірність, відданість українському народові та своїй рідній Сумщині!

Останніми роками заслуговують на визнання своїми шанувальниками сценічні костюми від обласних та місцевих дизайнерів, які досить вдало використовують увесь колорит та оригінальність самобутньої місцевої вишивки. Гармонійне поєднання червоно-білих кольорів виразно доповнює етнографічний окрас літературно-мистецького фестивалю.

Ось так, на мистецькій карті України з власним історико-етнографічним забарвленням проросло самобутнє древо прояву національного духу, оригінальний народний феномен – кролевецькі рушники.

Але щоб зберегти самобутні традиції ткацтва варто докласти нині чимало зусиль, тому що Комунальне підприємство «Кролевецьке художнє ткацтво» з потужного підприємства перетворилося на не функціонуючий об’єкт. Призупинило тимчасово набір на ткацьку спеціальність і Кролевецьке вище професійне училище.

Наразі традицію ткацтва кролевецького рушника бережуть у своїх тендітних руках кілька ткаль (менше десятка), які працюють вдома, та випускники училища.

Тому будемо вірити в те, що прадавні традиції ткацького промислу у м. Крелевець збережуться і примножаться прийдешніми поколіннями. А неповторна колористика та орнаментальне зображення кролевецького рушника буде розпізнаватися в Україні й по всьому світу, завдячуючи своїй унікальності, неповторності та самобутності.

І ключами журавлиними легко пущені з руки,
В небесах над Україною кролевецькі рушники.

Михайло Шевченко

Контакти
Email: knukim.library@gmail.com
Тел.: (044) 529–61–38, (044) 529–98–34