Кролевецькі рушники

Довідкова інформація про історію, особливості та унікальність елементу.

Про феномен кролевецьких рушників

Той, хто хоча б один раз побував у мальовничому північному Поліссі України, незалежно від пори року, назавжди пам’ятає чудові краєвиди, які дарує мешканцям та гостям Кролевецького району Сумської області ця благословенна Богом земля, яка лише на 1,3 тис. кв. км сконцентрувала у собі красу та довершеність природних дарів і людських талантів.

krolevets_img_18

Майже з моменту заснування міста Кролевця 1601 р. серед міщан та мешканців навколишніх сіл широкого поширення набув промисел ткацтва рушників (а не традиційної ручної вишивки їх), одухотворених віддзеркаленням навколишньої природи, що втілився на полотні в ошатні декоровані композиції.

Серед незначної кількості історичних джерел поширена думка про те, що першою майстринею, яка у 1639 р. започаткувала оригінальну на той час технологію виробництва тканих кролевецьких рушників була жінка Андріїха, яка разом зі своїми чотирма синами займалася цим промислом.

Серед регіонального різноманіття українських рушників кролевецькі, найперше, виділялися своєю незвичайною, оригінальною особливістю колористики, власною ритмікою узорів, багатством орнаментів, самобутністю форм, що через поєднання червоно-білих кольорів стали знаменитими на увесь світ. Усе це в комплексі дає змогу виділити їх в окрему стильову групу.

Хто і коли вперше запропонував таку колірну гаму точно не відомо, однак більшість дослідників кролевецького ткацтва (М. Мусієнко,
А. Кибальчич, Є. Спаська, А. Карась та ін. ) схиляються до думки, що на такий вибір вплинули природно-етнографічні особливості краю.

Доступним матеріалом для рушникового ремесла були коноплі та льон, що вирощувались у досить великій кількості на Кролевеччині. А от використання червоного кольору, ймовірно, пов’язують із фарбуванням ниток червцем (комахи фіалково-чорного кольору – Coccus іllіcіs), що жив на листі дуба. Їх збирали у червні, сушили і виробляли червону фарбу всіх відтінків (від яскраво-червоної до темно-бурої). Крім того, фарбу добували з коріння марени, крапу (Rubіa tіnctorum), які висушували та перемелювали на порошок.

Неодноразово робилися спроби простежити розвиток ткацтва на Кролевеччині, однак результати засвідчували про брак археологічного матеріалу. Свого часу проводилися розкопки на лівому березі річки Реть (нині – це мікрорайон м. Кролевець «Подолове»), де знайшли напівземлянку ранньослов’янського часу V – VII ст., а в ній – прясла. Ця знахідка є свідченням розвитку ткацького ремесла в цьому регіоні з давніх часів.

Семантика кролевецького тканого рушника

Серед знакових семантичних особливостей кролевецького тканого рушника варто виділити оригінальність та неповторність орнаментально-композиційного декорування виробів білим тлом, що виокремлювався прямими або ламаними горизонтальними червоними лініями. Дослідники вбачають в цьому зв’язок з традиціями трипільської культури, які возвеличували Землю, як основне джерело шанування та сакрального символізму хлібороба-творця.

Оздоблювали свої витвори мистецтва кролевецькі жінки-ткалі та чоловіки-ткачі, що теж можна віднести до феномену, широкими поперечними смугами орнаменту з сюжетними акцентами типу медальйонів по краям рушника, які йшли прямою або ламаною лінією, розміщеною в кілька рядків.

Як зазначає дослідниця Л. Сєрих, із наближенням до середини рушника напружений ритм орнаментальних смуг зменшувався, і розміщені в центральній частині полотна смужки, переходили у вільне тло.

Із фондів Музею Кролевецького ткацтва, м. Кролевець

Із фондів Музею Кролевецького ткацтва, м. Кролевець

Кролевецьким рушникам притаманна строга ритмічність фрагментів у композиціях, симетричність зображення, чітка система червоних форм на білому тлі, чергування орнаментальних мотивів із горизонтальними смугами. А тому, на кролевецьких рушниках переважає орнаментальна композиція над фоном. На білому, рідше червоному тлі густо насичено ткався ошатний орнамент.

У більшості тканих виробів відсутня кайма, подекуди можна зустріти по кілька прямих і зигзагоподібних смуг, від яких відходили різної форми розетки. Зустрічаються й написи, до прикладу: «1873 года місяця Августа 31 числа. Робив П. Бідний» або «Г. КролевецЪ» та ін.

Із фондів Музею національного історико-культурного заповідника «Качанівка»

Із фондів Музею національного історико-культурного заповідника «Качанівка»

Найстаріший експонат Музею Кролевецького ткацтва, датований 1839 роком

Найстаріший експонат Музею Кролевецького ткацтва, датований 1839 роком

Важливим атрибутом кролевецької орнаментики є «Дерево життя», що символізувало вічний міфологічно-духовний зв’язок минулого із сучасним, явищ природи з буденним життям людини, які гармонійно перевтілювались в образ жінки-матері – Богині Берегині.

Берегиня на кролевецьких рушниках – це мати-природа, яка є основною субстанцією творення всього живого, а підняті догори віття-руки (уподібнення Оранти), символізують можливість здійснювати чарівний помах-засів землі-годувальниці, відображених прямими лініями, – це захист, оберіг, гармонія.

Із фондів Музею Кролевецького ткацтва, м. Кролевець

Із фондів Музею Кролевецького ткацтва, м. Кролевець

Особливий енергетичний посил концентрується у восьмипелюстковій розетці або квітці – знаку Сонця. Ромбічні знаки – символи плодючості та земних щедрот. Основне орнаментальне навантаження рушників зосереджувалося на нижніх площинах полотна і переходячи до центральної частини графічно перетікало у монументально-декоративні образи «Дерева роду», Богині-Берегині, орлів, півників, монастирок (силуетів храмів), вітряків тощо.

Наші пращури здавна вірили в те, що зображуючи птахів, качечок, півників (їх голівки, крила, лапки), майстри закликали в дім щастя, добробут, впливали на родючість землі та відвертали всілякі негаразди.

Особливе місце на тканих полотнах посідав півень – сакральна птаха української міфології, що символізувала пошану до бога грому й блискавки – Перуна. Саме півню належала місія пробудження людей кожного дня для початку щоденного, але нового світобуття. Тому зображуючи його на рушниках, майстрині бажали світлої і щасливої долі майбутнім власникам виробу та захисту від злих сил.

Донині дискусійним залишається питання, пов’язане із зображенням двохголових орлів на витканих полотнах.

Із фондів Музею Кролевецького ткацтва, м. Кролевець

Із фондів Музею Кролевецького ткацтва, м. Кролевець

Місцевий краєзнавець А. Карась стверджує, що це пов’язано із територіальною приналежністю Кролевецького повіту до Чернігівської губернії, на гербі якої й були орли. Інша версія засвідчує про те, що майстриня таким зображенням підтверджувала свою грамотність і розуміння (толок) у царських грошах, які «ходили» і в Кролевці. На монетах, як і на рушниках, гербовий орел мав специфічний малюнок, який нумізмати називали як «орел з розпростертими крилами» (подекуди, зустрічалися орли й з опущеними крильми як знак смирення).

Із фондів Музею Кролевецького ткацтва, м. Кролевець

Із фондів Музею Кролевецького ткацтва, м. Кролевець

Разом з тим, етнограф-археолог Х. Вовк тлумачить зображення орлів на кролевецьких рушниках як синтез зображень російського державного й візантійського архієрейського (церковного) орла. А оскільки рушники були і є частиною церковного начиння, то це поєднання відображало взаємопроникнення світського й духовного життя в ужиткові речі. А. Карась переконаний, що не варто проектувати цього птаха на російський державний герб. Ці орли «перелетіли» на рушники як символи архієрейських відправ, які використовувались під час літургії.

Працівники Музею кролевецького ткацтва міста Кролевця мають свою позицію щодо цього і пояснюють її як символічні весільно-обрядові обереги, які «орликовими» ставали через поєднання чоловічого і жіночого начала (таке собі специфічне кролевецьке «Інь» і «Янь»), при цьому не забуваючи зобразити пташок, качечок, сонця поряд як прогнозування щасливого подружнього життя, вдалого сімейного господарювання.

Вся орнаментальна композиція рушників, незалежно від тематики зображень, в цілому мала упорядковане декорування, що підтверджувало гармонізацію світобудови українця зі своїм духовно-сакральним та побутово-господарським сенсом буття.

Рідкісними серед старих рушників були такі, що виконувались унікальною технікою двохстороннього малюнку, яку називали «під парки». З кінця ХІХ ст. ця техніка вже майже не застосовується і рушники стали однобічними.

Характерною особливістю кролевецьких рушників є використання традиційної техніки перебору з ремізно-човниковим ткацтвом.
Цей вид ткацтва пов’язаний із введенням багаторемізного ткацького верстата, кількість ремізок якого доходила іноді до 12–16.

У Музеї Кролевецького ткацтва, м. Кролевець

У Музеї Кролевецького ткацтва, м. Кролевець

Наприкінці ХІХ ст. ткацький верстат прикрашав майже кожну кролевецьку оселю. Навіть за радянських часів у багатьох сільських хатах у зимову пору року невтомно працювали над створенням кролевецьких шедеврів натруджені за літо, жіночі руки.

Ось таким, самобутньо-оригінальним виявився феномен реалізації високої майстерності народного ремесла Кролевеччини, що прославив цей край далеко поза його межами.

Кролевець і Тарас Григорович Шевченко

Кролевецька садиба Огієвських давно стала священним місцем, яке духовно-просвітницьким магнетизмом притягує відвідувачів звідусіль.

krolevets_img_01

Саме тут 25–26 серпня 1859 року під час своєї останньої подорожі Україною Великий поет гостював у сестри своїх вірних друзів братів Лазаревських – Глафіри Матвіївни Огієвської.

krolevets_img_02

Кобзар був настільки вражений красою кролевецьких витворів, що звернувся до відомого ткача Демида Кошука з проханням виткати йому рушник на весілля. Майстер виконав замовлення, однак Тарасові так і не судилося стати на святий оберіг сімейного щастя.

Знесилений тяжкими життєвими випробуваннями, 10 березня 1861 року Тарас Григорович помер на чужині. І саме брати Лазаревські були одними з тих близьких його серцю людей, які турбувалися про виконання священного поетового заповіту.

У ніч з 4 на 5 травня 1861 року  в садибі Огієвських у Кролевці стояла труна з тілом Кобзаря,  прямуючи у Вічність по дорозі до Чернечої гори під Каневом. А витканий кролевецький весільний рушник покрив домовину поета. Ця подія свято шанується місцевими жителями і донині. Символічно, що саме в стінах колишньої садиби Огієвських й створено Музей кролевецького ткацтва.

krolevets_img_03

Міжнародний літературно-мистецькій фестиваль
«Кролевецькі рушники»

Цінність українського самобутнього народного мистецтва виявляється у «живих», активних діях його популяризації. Саме повернення до духовних джерел минулого і демонструє безперервність поколінь.

Кролевеччина запропонувала свій, оригінальний засіб презентації краю, започаткувавши у далекій від столичного життя Сумщині, проведення літературно-мистецького фестивалю «Кролевецькі рушники».

Вперше така ідея прозвучала з вуст відомого поета-земляка Михайла Шевченка, який у травні 1993 року разом з учасниками міжнародного Шевченківського свята «В сім’ї вольній, новій…» завітав на свою малу батьківщину – місце останнього перебування в Україні геніального українського Пророка.

Вдумливо, мудро віднеслася до цієї ідеї районна влада, розуміючи, що проводити фестиваль у холодній, злиденній, напівтемній, у буквальному розумінні цього слова, Кролевеччині було непросто та відповідально. Гармонія краси та праці й наштовхнула організаторів фестивалю проводити мистецьке свято під такою назвою саме восени, по завершенню всіх польових робіт: напередодні професійного свята працівників сільського господарства (відзначається у листопаді), щоб достойно вшанувати невтомну працю кролевецьких трударів-хліборобів та дати старт сезону наполегливої праці місцевих самобутніх майстринь.

Попри всі негаразди, у листопаді 1995 року успішно стартував Перший Всеукраїнський літературно-мистецькій фестиваль «Кролевецькі рушники». Починаючи з 2000 року, фестиваль отримав державну підтримку: його було включено до основного плану культурно-мистецьких заходів Міністерства культури України. А найбільше визнання приніс 2007 рік, коли фестивалю присвоїли статус міжнародного.

Різноманітні орнаментальні зображення кролевецьких рушників ніби дали поштовх різножанровому мистецькому представленню учасників фестивалю: майстерне виконання оперних партій, естрадні виступи, хореографічні композиції, оригінальні представлення поетичних творів, проведення різноманітних виставок, творчих лабораторій та майстер-класів, літературно-мистецькі вечори, зустрічі з яскравими особистостями. З року в рік на крилах пісні лине вдалечінь високе мистецтво, що уславлює рідну мову, працю, духовні та етнографічні традиції, єднає творчих людей з усього світу.

Цінним здобутком фестивалю завжди є виступи сільських художніх самодіяльних колективів, які у піснях, поетичних творах, хореографічних композиціях передають образ привітного поліського хлібороба-трудівника та високодуховної особистості.

Фестиваль у Кролевці – це перш за все належна відданість традиціям, які живуть тут і передаються з року в рік, від покоління до покоління. Особливе місце у дні високого мистецтва займають заходи по вшануванню великого генія українського народу – Т.Г. Шевченка.

krolevets_img_04

krolevets_img_05

Поліське містечко пишається тим, що її земля знала його подих та поступ, розділяла з ним останні дні перебування в Україні та проводжала у Вічність.

krolevets_img_06

І тому, згадуючи Т. Шевченка, біля пам’ятника та в Музеї завжди людно: звучать промови, читаються вірші, останніми фарбами осені майоріють квіти. А значить: не вмерло, не знищилось у роки тотальної русифікації у найвіддаленіших куточках України ні вічне слово Кобзаря, ні сила українського духу, ні слава, ні воля…

Визначною подією фестивалю завжди є вшанування Берегині літературно-мистецького свята – окремої особистості або колективу, цим самим акцентуючи увагу на особливому орнаментально-художньому зображенні на рушниках та уславлюючи українську жінку-Берегиню.

У 2015 році, на 20-му ювілейному фестивалі нею стала відома актриса театру і кіно Ада Роговцева. На її тендітні, мужні плечі лягли біло-червоні крила кролевецького тканого рушника. І в урочисту мить вітання здавалося, що й сама Ада Миколаївна стала схожою на ніжну птаху. Так земляки вшанували її талант, материнську вірність, відданість українському народові та своїй рідній Сумщині!

Останніми роками заслуговують на визнання своїми шанувальниками сценічні костюми від обласних та місцевих дизайнерів, які досить вдало використовують увесь колорит та оригінальність самобутньої місцевої вишивки. Гармонійне поєднання червоно-білих кольорів виразно доповнює етнографічний окрас літературно-мистецького фестивалю.

Ось так, на мистецькій карті України з власним історико-етнографічним забарвленням проросло самобутнє древо прояву національного духу, оригінальний народний феномен – кролевецькі рушники.

Але щоб зберегти самобутні традиції ткацтва варто докласти нині чимало зусиль, тому що Комунальне підприємство «Кролевецьке художнє ткацтво» з потужного підприємства перетворилося на не функціонуючий об’єкт. Призупинило тимчасово набір на ткацьку спеціальність і Кролевецьке вище професійне училище.

Наразі традицію ткацтва кролевецького рушника бережуть у своїх тендітних руках кілька ткаль (менше десятка), які працюють вдома, та випускники училища.

Тому будемо вірити в те, що прадавні традиції ткацького промислу у м. Крелевець збережуться і примножаться прийдешніми поколіннями. А неповторна колористика та орнаментальне зображення кролевецького рушника буде розпізнаватися в Україні й по всьому світу, завдячуючи своїй унікальності, неповторності та самобутності.

І ключами журавлиними легко пущені з руки,
В небесах над Україною кролевецькі рушники.

Михайло Шевченко

Книги, каталоги, альбоми робіт майстрів.

«І на тім рушникові…» : до 90-річчя заснування Кролевец. ф-ки худож. ткацтва : іст.-бібліогр. нарис / Сум. обл. універс. наук. б-ка ; уклад. Г. М. Романенко. – Суми, 2012. – 13 с.

Боряк О. Ткацтво в обрядах та віруваннях українців (середина XIX – початок XX ст.) / Олена Боряк ; НАН України, Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського. – Київ : [б. в.], 1997. – 192 с.

В небесах над Україною Кролевецькі рушники : літопис. іл. вид. / авт. проекту: В. Герман, В. Зенченко, В. Мироненко. – Кролевець ; Київ : Благодій. фонд «Засів», 2009. – 77 с.

Дудар І. П. Історія кролевецького рушникового ткацтва ХІХ−ХХ ст. − Кролевець, Офіс-Центр, 2006. − 74 с. : іл.

Іван Дудар. Декоративні тканини : каталог. – Кролевець, 2000.

Іван Дудар : каталог. – Кролевець, 2001.

Карась А. З історії м. Кролевця / Анатолій Карась. − Суми : Мрія-1, 1995. − 32 с.

Карась А. Кролевецьке ткацтво / Анатолій Карась ; Від. культури і туризму Кролевец. райдержадмін. Сум. обл. ; Кролевец. район. краєзн. музей ; наук. ред. О. О. Боряк. – Глухів : РВВ ГДПУ, 2008. – 100с. : 60 іл.

Кролевецький рушник / уклад. Є. Василевська. – Харків : Прапор, 1972. – 23 с. : іл.

Кролевецькі рушники : метод. посіб. / уклад. Н. М. Коцур. – Донецьк : ОЦТК, 2007. – 11 с. : іл.

Кролевецькі рушники : з історії художнього ткацтва на Кролевеччині. − Кролевець ; Лебедин : Зартий : Білий лебідь, 2002. − 59 с. : іл.

Кролевеччина, білі плями історії : зб. наук. пр. : матеріали Другої наук. конф. по краєзнавству / упоряд. А. В. Карась ; Кролевец. райдержадмін., Кролевец. райрада. – Кролевець : [б. в.], 2002. – 48 с.: іл.

Кролевеччина від давнини до сьогодення : матеріали 4-ї наук.-практ. конф. : доп. та повідомл. (20 верес. 2013 р.) / Кролев. райдержадмін. [та ін.] ; [редкол.: Олена Боряк, Анатолій Карась, Світлана Маховська]. – Глухів ; Кролевець : РВВ ГНПУ ім. О. Довженка, 2013. – 71 с.

Майстри декоративно-ужиткового мистецтва Сумщини : фотоальбом / Нац. спілка майстрів нар. мистецтва України. − Суми, 2008. − 48 с.

Місто рушникового дива : краєзнавчий нарис / упоряд. та голов. ред. Т. П. Шейна. – Суми : Мрія-1 ; Кролевець : Зартий, 2001. – 54 с.: іл.

Нариси історії Кролевця / наук. ред. Б. І. Черняков ; упоряд. А. В. Карась. − Київ : 3 Медіа, 2002. − 79 с. : іл.

Орел Л. Українські рушники : (іст.-культурол. дослідж.) / Орел Л. – Львів : Кальварія, 2003. – 230 с. : іл.

Рушник: символ, образ, знак: матеріали третьої наук.-практ. конф.: доп. та повідомл. / Кролевец. райрада, Кролевец. райдержадмін. Сум. обл., Від. культури Кролевец. райдержадмін., Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Рильського, Кролевец. район. краєзнав. музей ; голов. ред. Т. Кара-Васильєва. – Глухів : РВВ ГДПУ, 2004. – 96 с.

Холоєвський О. Т. Історія Кролевеччини / Олександр Холоєвський. – Черкаси : Кур’єр, 2008. – 162 с.

Художні промисли України : альбом / Н. М. Кисельова, Н. Н. Попенко. – Київ : Мистецтво, 1979. – 256 с. : іл.

Статті у наукових і періодичних виданнях.

  1. 1000 надпланових виробів // Ленін. правда. – 1974. – 28 черв.
  2. Абрамов И. Кролевецкие ткачи / А. Абрамов // Киев. старина. – 1903. – Т. 83. – С. 26–27.
  3. Баранкін В. Тчуть веселки в Кролевці / В. Баранкін // Ленін. правда. – 1963. – 8 трав.
  4. Боряк О. Кролевецьке ткацтво в усних свідченнях : (із польового щоденника етнографа 80-х років ХХ ст.) / О. Боряк // Рушник: символ, образ, знак : матеріали Третьої наук.-практ. конф. : доп. та повідомл. – Глухів, 2004. – С. 16–21.
  5. Василевська Л. Народження веселки / Л. Василевська // Ленін. правда. – 1966. – 6 лип.
  6. Василенко В. Очерки кустарных промыслов Полтавской губернии. Вып. 1 / В. Василенко. – Полтава, 1900. – Про Кролевецьке ткацьке виробництво на с. 34, 36
  7. Василенко І. Династія ткаль / І. Василенко // Маяк комунізму. – 1974. – 8 берез.
  8. Вертіль О. Кролевецькі рушники як українська доля / О. Вертіль // Уряд. кур’єр. – 2013. – 7 груд.
  9. Вертіль О. Біжать узори в глиб століть / О. Вертіль // Уряд. кур’єр. – 2009. — 12 груд. – С. 12–13
  10. Вертіль О. Пролягли у світ дорогами кролевецькі рушники / О. Вертіль // Сумщина. – 2010. – 21 трав. – С. 8.
  11. Вертіль О. Рушникова душа України / О. Вертіль // Уряд. кур’єр. – 2012. – 22 верес. – С. 17.
  12. Волкова А. Кращі ткалі // Колгоспне село. – Кролевець, 1947. – 18 верес. (№ 73). – С. 2.
  13. Вяткин А. На радость покупателю / А. Вяткин // Социалист. индустрия. – 1983. – 27 окт.
  14. Гаврилюк А. Про феномен кролевецьких рушників : від народного промислу до літературно-мистецького фестивалю / Алла Гаврилюк // День. – 2009. – 25груд.
  15. Гагина Е. Кролевецкие рушники: красное и белое / Е. Гагина // Ваш шанс. – 2009. – 9 дек. – С. 27а.
  16. Гайдук С. І на тім рушникові / С. Гайдук // Вітчизна. – 1975. – № 10. – С. 220.
  17. Гарасюк М. С. Коноваленко Євдокія Андріївна / М. С. Гарасюк // Енциклопедія Сучасної України. – Київ, 2014. – Т. 14 : Кол–Кос. – С. 287.
  18. Геренко С. Кролевецьке диво в Сумах / С. Геренко // Сумська новина. – 1995. – 11 листоп. – С. 11.
  19. Говійна Л. Збережемо разом національну святиню – Кролецькі рушники / Л. Говійна // Сумський регіон. – 2008. – № 19/20. – С. 6–7.
  20. Городиська А. Відзначили 70-ліття / А. Городиська // Кролевец. вісн. – 1992. – 25 груд. – С. 4.
  21. Гриценко М. Рушник і… глобалізація / М. Гриценко // День. – 2012. – 22 берез. – С. 8.
  22. Доливо-Добровольская В. Ткацкий промысел в Грайворонском и Кролевецком уездах. Отчеты и исследования по кустарной промышленности России. Т. 2 / В. Доливо-Добровольская. – Санкт-Петербург, 1894. – Про Кролевець на с. 80–88.
  23. Доля, виткана на рушнику // Площа Незалежності, 2. – 2003. – № 3. – С. 47–49.
  24. Донченко-Хмара В. У рушниках код роду / В. Донченко-Хмара // Панорама Сумщини. – 1991. – 3 жовт. – С. 6.
  25. Дудар І. Виставки виробів артілі «Відродження» / І. Дудар // Кролевец. вісн. – 1999. – 15 груд. – С. 2.
  26. Дудар І. З покоління в покоління / І. Дудар // Кролевец. вісн. – 1996. – 23 листоп. – С. 2.
  27. Дудар І. Збережемо народне мистецтво // І. Дудар // Кролевец. вісн. – 1993. – 16 берез. – С. 3.
  28. Дудар І. Кролевецька веселка / І. Дудар // Ленін. правда. – 1972. – 9 квіт.
  29. Дудар І. Нас знають в усьому світі / І. Дудар // Не впізнати тебе, Сумщино. – Харків, 1967. – С. 126–131.
  30. Дудар І. Образ вождя — в художніх виробах / І. Дудар // Маяк комунізму. – 1968. – 3 верес.
  31. Дудар І. Перша післявоєнна виставка / І. Дудар // Кролевец. вісн. – 2000. – 27 трав. – С. 2.
  32. Жученко Ф. Кролевецькі майстрині / Ф. Жученко // Ленін. правда. – 1964. – 13 листоп.
  33. З високою нагородою! // Ленін. правда. – 1976. – 3 берез.
  34. Звеличують рідний край // Кролевец. вісн. – 2000. – 27 трав. – С. 3.
  35. Земский сборник Черниговской губернии. – Чернигов, 1902. – № 11. – Про Кролевець на с. 30–32.
  36. Земский сборник Черниговской губернии. – Чернигов, 1903. – № 3. – Про Кролевець на с. 321–352.
  37. Знак якості повторно // Ленін. правда. – 1975. – 5 січ.
  38. Зоц В. Я візьму той рушник… / В. Зоц // Ленін. зміна. – 1963. – 23 черв.
  39. І на тім рушникові… // Сумщина. – 2003. – 23 серп. – С. 3.
  40. Кролевецький район // Історія міст і сіл УРСР. Сумська область. – Київ : Голов. ред. УРЕ, 1973. – С. 323–353. – Про Кролевецьку фабрику на с. 330, 332.
  41. Каптан Н. У єдиному поступі / Н. Каптан // Молодь України. – 1977. – 4 листоп.
  42. Карась А. Нові відомості про роботу Кролевецької ткацької артілі за часів війни / А. Карась // З історії Сумщини. – Київ, 2006. – С. 80–88.
  43. Карась А. В. Нові відомості про роботу кролевецької ткацької артілі за часів другої світової війни (19411945) / Карась А. В. // Історико-культурні надбання Сіверщини у контексті історії України : зб. наук. пр. : матеріали П’ятої наук.-практ. конф. (18–19 трав. 2006 р.) / Мінбуд України, Держ. іст.-культур. заповідник у м. Глухів ; ред. рада: Шемшученко Ю. С., Акуленко В. І., Казьмирчук Г. Д. [та ін.]. – Глухів, 2006. – С. 201–
  44. Карась А. В. Кролевецьке ткацтво / Карась А. В. // Кролевеччина, білі плями історії : зб. наук. пр. : матеріали Другої наук. конф. по краєзнавству / Кролевец. райдержадмін., Кролевец. райрада ; упоряд. А. В. Карась. – Кролевець, 2002. – С. 25–28.
  45. Карась А. Кролевецьке ткацтво / Карась А. // Нариси історії Кролевця: зб. краєзнав. пр. – Київ, 2002. – С. 43–76.
  46. Карась А. В. Кролевецьке ткацтво у 19201930-х роках / Карась А. В. // Сіверщина в контексті історії України : зб. наук. пр. : матеріали Шостої наук.-практ. конф. (17–18 трав. 2007 р.) / М-во регіон. розвитку та будівництва України, Держ. іст.-культур. заповідник у м. Глухові ; ред. рада: Шемшученко Ю. С., Акуленко В. І., Казьмирчук Г. Д. [та ін.]. – Суми, 2007. – С. 191–193.
  47. Карась А. Кролевецький рушник / Карась А. // Рушник: символ, образ, знак : матеріали Третьої наук.-практ. конф. по краєзнавству. – Глухів, 2004. – С. 8–13.
  48. Карась А. Нові відомості про роботу Кролевецької ткацької артілі за часів війни / А. Карась // З історії Сумщини. – Київ, 2006. – С. 80–88.
  49. Карась А. Роль земства у розвитку ткацтва Карась А. // Збереження історико-культурних надбань Сіверщини : матеріали Четвертої наук.-практ. конф. (21–22 квіт. 2005 р.) / Держбуд України, Держ. іст.-культ. заповідник у м. Глухові ; редкол.: Шемшученко Ю. С., Акуленко В. І., Казьмирчук Г.Д. [та ін.]. – Глухів, 2005. – С. 135–138.
  50. Карась А. Секретне кролевецьке ткацтво Карась А. // Сіверянський літопис : всеукр. наук. журн. – Чернігів, 2004. – № 5/6. – С. 38–45.
  51. Кобизький І. На шляху подолання перешкод / І. Кобизький // Кролевец. вісн. – 1997. – 10 груд. – С. 3.
  52. Кобизький І. Роль династії Риндіних у розвитку Кролевецького ткацтва / І. Кобизький // Кролевец. вісн. – 2007. – 18 квіт. – С. 7.
  53. Коваленко В. Диво кролевецькі рушники / В. Коваленко // Молодь України. – 2002. – 19 верес. – С. 3.
  54. Ковальов О. Методика викладання декоративного мистецтва у початковій школі. – Суми : Мрія, 1997. – 204 с. – Про кролевецький рушник на с. 154–197.
  55. Ковтун М. Артіль відроджується / М. Ковтун // Колгоспне село. – 1944. – 31 січ.
  56. Колос С. Кролевецькі рушники / С. Колос // Нар. творчість та етнографія. – 1966. – № 6. – С. 42–53.
  57. Корнюшенко І. Нові твори кролевецьких майстрів / І. Корнюшенко // Нар. творчість та етнографія. – 1969. – № 6. – С. 5–6.
  58. Косиченко Л. Від славного Кролевця / Л. Косиченко // Сіл. вісті. – 1981. – 15 листоп.
  59. Кочерженко Є. Кролевецький рушник / Э. Кочерженко // Нар. мистецтво. – 2000. – № 3–4. – С. 21.
  60. Кочерженко Є. Втрачаємо кролевецький рушник / Є. Кочерженко // Ярмарок. – 2008. – 20 берез. – С. 1.
  61. Кривенко Г. Рушник, довжиною в життя / Г. Кривенко // Молодь України. – 1976. – 29 квіт.
  62. Кролевецьке народне ткацтво // Чернігівщина : енциклопед. довід. – Київ, 1990. – С. 373.
  63. Кролевецькі узорні тканини // Декоративно ужиткове мистецтво : словник. – Львів, 2000. – Т. 1. – С. 355–356.
  64. Кузеля З. Ремесло. Ткацтво // Енциклопедiя українознавства. – Репр. вид. 1949 р. – Київ, 1994. – Т. 1. – С. 212–213.
  65. Кузьменко А. Для ВДНХ УССР / А. Кузьменко // Знамя труда. – 1981. – 21 окт.
  66. Кульбачко Г. Кролевецькі рушники / Г. Кульбачко // Сіл. вісті. – 1977. – 6 груд.
  67. Кустарная промышленность России. Разные промыслы. Т. 1. – Санкт-Петербург, 1913. – 670 с. – Кролевецьке ткацьке виробництво на с. 536–546.
  68. Левкова Л. Диво на полотні / Л. Левкова // Радян. освіта. – 1975. – 10 верес.
  69. Лифар В. Елегія на тему про кролевецький рушник / В. Лифар // Сумщина. – 1993. – 9 січ. – С. 3.
  70. Лифар В. І рушник вишиваний / В. Лифар // Ленін. правда. – 1983. – 22 листоп.
  71. Лифар В. Сувенірні рушники / В. Лифар // Ленін. правда. – 1984. – 12 квіт.
  72. Макаровець Г. У ритмі прискорення / Г. Макаровець // Маяк комунізму. – 1986. – 14 серп.
  73. Малиношевська С. В рушниках – код України / С. Малиношевська // Кролевец. вісн. – 2005. – 16 лют. – С. 5.
  74. Малиношевська С. Кролевецький барвистий рушник – символ нашого рідного краю / С. Малиношевська // Кролевец. вісн. – 2002. – 16 лист. – С. 2.
  75. Малиношевська С. Місто унікального ремесла : до 400-річчя Кролевця / С. Малиношевська // Кролевец. вісн. – 1999. – 21 лип. – С. 3.
  76. Малиношевська С. Продовжуючи традиції предків / С. Малиношевська // Кролевец. вісн. – 2004. – 24 квіт. – С. 3.
  77. Малиношевська С. Рушники, рушники / С. Малиношевська // Кролевец. вісн. – 1997. – 4 січ. – С. 3.
  78. Мироненко В. Магія рушника: і оживе родинна справа кролевчан / В. Мироненко // Сумщина. – 1997. – 24 груд. ––2011. – 23 верес. – С. 2, 8
  79. Мусієнко П. Н. Тканини / Мусієнко П. Н. // Історія українського мистецтва. – Київ, 1969. – Т.4, кн. 1. – С. 265–275.
  80. Найвідоміший художник українського ткацтва : (до 90-річчя від дня народження І. П. Дударя) : попереджувальна довідка / Кролевец. р-на дит. б-ка ; уклад. А. Стожок. – Кролевець, 2011. – 24 с.
  81. Немирович І. Де розквітають рушники / І. Немирович // Культура і життя. – 1976. – 1 січ.
  82. Непомящий О. Новини кролевецьких майстринь / О. Непомящий // Ленін. правда. – 1989. – 8 квіт.
  83. Нестеренко П. «Засмучений» рушничок / П. Нестеренко // Уряд. кур’єр. – 1995. – 4 листоп. – С. 8
  84. Нестеренко П. Кролевецкие чародейки / П. Нестеренко // Ленін. путь. – 1973. – 3 февр.
  85. Нестеренко П. Кролевецькі орнаменти / П. Нестеренко // Ленін. правда. – 1977. – 29 берез.
  86. Нестеренко П. Кролевецькі чарівниці / П. Нестеренко // Радян. Україна. – 1979. – 10 січ.
  87. Нестеренко П. Майстрині / П. Нестеренко // Радян. Україна. – 1985. – 10 січ.
  88. Нестеренко П. Пісня про рушник / П. Нестеренко // Робітнича газета. – 1974. – 22 берез.
  89. Нестеренко П. Ткалі чарівниці / П. Нестеренко // Червоний промінь. – 1973 – 3 лют.
  90. Нестеренко П. Чому «плаче» Кролевецький рушничок? / П. Нестеренко // Праця і зарплата. – 1995. – №19. – С. 4
  91. Отак і народжуються шедеври // Сумщина. – 2005. – 19 берез. – С. 1
  92. Палагнюк А. Кто подарит на счастье рушник? / А. Палагнюк // Комсомол. знамя. – 1988. – 1 марта.
  93. Палига І. Знак якості – художнім виробам / І. Палига // Ленін. правда. – 1977. – 1 лют.
  94. Плапер Д. Есть ли будущее у Кролевецкого рушника? / Д. Плапер // Предприниматель. – 1997. – 12 дек. – С. 2.
  95. Погоренко Л. Ткалі-чарівниці / Л. Погоренко // Радян. правда. – 1985. – 1 трав.
  96. Поповиченко А. Кролевецкое диво / А. Поповиченко // Сел. жизнь. – 1970. – 25 авг.
  97. Почесне замовлення // Молодь України. – 1984. – 11 груд.
  98. Регентюк В. Кролевецкий орнамент / В. Регентюк // Радян. Україна. – 1970. – 15 січ.
  99. Рекуха В. Школа взаємної відповідальності / В. Рекуха // Ленін. правда. – 1986. – 11 листоп.
  100. Рекуха В. Щедрость таланта / В. Рекуха // Совет. профсоюзы. – 1985. – № 21. – С. 36–37.
  101. Рижкова Л. Королівський рушник із Кролевця / Л. Рижкова // Кролевец. вісн. – 2003. – 18 черв. – С. 3.
  102. Рідне місто: з глибин сивої давнини – до сьогодення // Кролевец. вісн. – 2005. – 7 верес. – С. 4–5.
  103. Селівачов М. Про стилістичні зміни в орнаментиці українського народного ткацтва кінця ХІХ – ХХ століття / М. Селівачов // Рушник: символ, образ, знак : матеріали Третьої наук.-практ. конф. по краєзнавству / Кролевец. райрада, Кролевец. райдержадмін. Сум. обл., Від. культури Кролевец. райдержадмін., Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Рильського, Кролевец. район. краєзн. музей ; редкол.: Т. Кара-Васильєва,
    В. Зєнченко, А. Карась. – Глухів, 2004. – С. 57–62.
  104. Сєрих Л. В. Кролевецьке візерункове ткацтво // Мистецтво в школі. – 2010. – № 7 (19). – С. 41–46.
  105. Синюкова Т. Кролевецькі майстрині / Т. Синюкова // Червоний промінь. – 1984. – 21 лип.
  106. Соколова Л. Нагороди виставки / Л. Соколова // Ленін. правда. – 1988. – 29 січ.
  107. Спаська Є. Господарство кролевецькиї скупників Риндіних / Є. Спаська // Укр. іст. журн. – 1962. – № 5. – С. 109–111.
  108. Стешенко Т. Диво кролевецького рушника / Т. Стешенко // Літ. Україна. – 1999. – 26 серп.
  109. Стожок М. Місто народних умільців / М. Стожок // Маяк комунізму. – 1973. – 22 берез.
  110. Стожок М. Окраса нашого побуту / М. Стожок // Нар. творчість та етнографія. – 1966. – № 1. – С. 108.
  111. Сухомлин В. Унікальний рушник / В. Сухомлин // Кролевец. вісн. – 1993. – 9 листоп. – С. 3
  112. Сущенко П. Пісня праці / П. Сущенко // Ленін. правда. – 1974. – 3 квіт.
  113. Тягнирядно С. Задля відродження кролевецького рушника / С. Тягнирядно // Кролевец. вісн. – 2005. – 6 серп. – С. 2.
  114. Угненко Т. В. «Кролевецьке художнє ткацтво» / Т. В. Угненко // Енциклопедія Сучасної України. – Київ, 2014. – Т. 15 : Кот–Куз. – С. 531–532.
  115. Федевич Л. К. Даценко Меланія Романівна / Л. К. Федевич // Енциклопедія Сучасної України – Київ, 2007. – Т. 7 : Ґ –Ді. – С. 240.
  116. Федевич Л. К. Дудар Іван Петрович / Л. К. Федевич // Енциклопедія Сучасної України – Київ, 2008. – Т. 8 : Дл–Дя. – С. 501.
  117. Федорина А. Бережіть, берегині! : Родинне щастя залежить і від енергетики рушника, на який стає пара, беручи шлюб / А. Федорина // Україна молода. – 2014. – 27 берез.
  118. Хайт А. Кролевець – місто художньої тканини / А. Хайт // Більшовиц. зброя. – 1940. – 5 січ.
  119. Шевелев В. І на тім рушникові… / В. Шевелев // Радян. прапор. – 1977. – 14 груд.
  120. Шевченко Є. І. Валова Валентина Олексіївна / Є. І. Шевченко // Енциклопедія Сучасної України – Київ, 2005. – Т. 4 : В–Вог. – С. 48.
  121. Шевченко М. Кролевецькі рушники / Михайло Шевченко // Столиця. – 2001. – 16–22 листоп. (№ 46). – С. 26–27.
  122. Шейна Т. Її доля – вписати сторінку в історію рушника / Т. Шейна // Кролевец. вісн. – 2004. – 24 берез. – С. 4.
  123. Шейна Т. Місто рушникового дива / Т. Шейна // Голос України. – 2002. – 17 груд. – С. 20.
  124. Щербань П. Економія і якість – основні резерви зростання / П. Щербань // Маяк комунізму. – 1968. – 28 верес.
Контакти
Email: knukim.library@gmail.com
Тел.: (044) 529–61–38, (044) 529–98–34