Сучасні майстри петриківського розпису

Зміст розділу

Народний художник України

petrikivka_img_128Пікуш Андрій Андрійович

Народний художник України (2013). Лауреат премії імені Катерини Білокур (2009). Заслужений майстер народної творчості України (1981).
Член національної спілки художників України (з 1977).

Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (2009).

Народився 29 жовтня 1950 р. у с. Петриківка Дніпропетровської обл.

Основам художньої майстерності навчався у відомого майстра В. І. Соколенка у Петриківській дитячій художній школі ім. Т. Я. Пати. Закінчив Дніпропетровське державне художнє училище за спеціальністю «Образотворче мистецтво і педагогіка» (1969, вчителі В. М. Шпіганович, К. С. Беркута).

Трудову діяльність у галузі петриківського розпису розпочав на фабриці художніх виробів «Дружба» у 1971 р. Від самого початку творчого шляху активно працює над відродженням виробництва художніх виробів з дерева.

Творчості майстра властиве глибоке розуміння народних художніх традицій, що органічно поєднане з широким новаторством; спрямованість на вирішення актуальних проблем розвитку петриківського розпису.
З 1972 р. творчу працю поєднує з педагогічною діяльністю, виховуючи майбутню зміну, працює з творчою молоддю у рамках організованого ним постійно діючого творчого семінару.

Виховав ряд талановитих майстрів, серед яких Заслужені майстри народної творчості України Н. М. Рибак, М. І. Пікуш, В. І. Карпець, В. І. Міленко, а також члени НСХУ Л. Ф. Скляр, М. І. Пата та ін.

У 1991 р. організував перше в Україні колективне підприємство «Центр народного мистецтва «Петриківка», яке в складних для галузі економічних умовах, коли в осередку зупинилися підприємства народних промислів, зберіг та згуртував творчий актив Петриківки. На протязі двадцяти років обирається головою правління та на громадських засадах виконує обов’язки художнього керівника. Колектив, що об’єднує близько 40 майстрів є провідним в регіоні та Україні підприємством народного художнього розпису.

У сучасних умовах А. А. Пікуш продовжує активну творчу працю, здійснюючи перехід на нові, перспективні для петриківського розпису, матеріали (художнє скло, кераміка, текстиль), приймає активну участь у виставках, створив ряд оригінальних розписів архітектурних об’єктів.

Учасник обласних та республіканських художніх виставок з 1972 р., всесоюзних та міжнародних – з 1976 року. Представляв Україну на Всесвітній виставці «Людина та світ» (1983), виставці петриківського розпису у Польщі (1986, мм. Варшава, Гданськ,Сопот); Канаді (ЕКСПО–83, м. Монреаль; 1993 – мм. Вінніпег, Саскатун); США (2000, мм. Чикаго, Філадельфія).
Твори майстра входять до колекцій музеїв України та світу.

Андрій Пікуш

petrikivka_img_89Самарська Ганна Миколаївна
Народний художник України, лауреат премії ім. Катерини Білокур. Член Національної спілки художників України, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Почесний мешканець села Богданівка та села Петриківка.Народилася 1 грудня 1941р.(за паспортом 15 січня 1942 р.) у с. Богданівка, Київської обл. Учениця народного художника України Катерини Білокур (з 1952).

Упродовж 1961–1990 рр. – художник на фабриці сувенірних виробів «Дружба». Працювала в техніці петриківського розпису 30 років, розписуючи різні твори: від сувенірів (на папері, дереві, металі) до настінних розписів. Особливість творчості – витончені птахи, довершені композиції та кольорові рішення. З 1990 р. весь час присвячує живопису, як єдина учениця та послідовниця Катерини Білокур.

Учасниця обласних, всеукраїнських виставок з 1967 р. У 1977 р. представляла Україну на міжнародній виставці у США (м. Лос-Анжелес). Твори знаходяться в фондах музеїв України та приватних колекціях.

Ганна Самарська

«Птах і метелик»
«Птах і метелик»

Заслужений майстер народної творчості України

petrikivka_img_57Вакуленко Тамара Олексіївна
Заслужений майстер народної творчості України (з 2006). Член Національної спілки майстрів народного мистецтва України (з 1995). Заступник голови Харківського обласного осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Лауреат премії ім. Данила Щербаківського (2003).

Народилася 7 квітня 1963 р. у с. Петриківці Дніпропетровської обл. в сім’ї Народного художника України Ганни Самарської. З 1982 р. по 1983 р. викладала петриківський розпис в учбовому комбінаті с. Петриківки. Закінчила Дніпропетровське художнє училище (1982), Харківський художньо-промисловий інститут (1988).

Постійний учасник обласних, всеукраїнських та міжнародних виставок з 1985 р. Зокрема, побувала у Франції (м. Ліон, 1996 р.), Німеччині (м. Нюрнберг, 2009 р.), Японії (м. Наґоя, 2005 р.), Китаї (м. Гонконг, 2015 р.).

Працює на папері, полотні, тканині, дереві, металі, розписує інтер’єри. Розмір творів різноманітний: від мініатюрної сувенірної продукції до розпису інтер’єрів та фасадів площею до десятків квадратних метрів.

Віддає перевагу монументальним роботам, над створенням яких працює завжди разом з чоловіком Олександром Вакуленко. Удвох розмалювали інтер’єр холу Національної спілки художників України у 2003 р. Улюблений сюжет – птахи, дерево життя. Велику увагу приділяє колористиці, використовує складні сполучення кольорів.

З 2011 р. навчає техніці петриківського розпису учнів у Харкові та Києві. Завдяки педагогічній діяльності Тамари Вакуленко мистецтво петриківського розпису на Харківщині продовжується у творчості кожного з її учнів. Твори художниці знаходяться у фондах музеїв України та приватних колекціях.

Тамара Вакуленко

petrikivka_img_60Вакуленко Олександр Сергійович
Заслужений майстер народної творчості України (з 2009). Член Національної спілки майстрів народного мистецтва України (з 1995). Голова Харківського обласного осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Лауреат премії ім. Данила Щербаківського (2003).

Народився 21 березня 1963 р. у м. Новоросійську, Краснодарського краю (РФ). Закінчив Харківське художнє училище (1982) та Харківський художньо-промисловий інститут (1988).

Працює у техніці петриківського розпису та створює витинанки. Переважно це твори на полотні, дереві, папері та стіні. При створенні монументальних робіт працює разом із дружиною Тамарою Вакуленко. Разом розмалювали інтер’єр Національної спілки художників України у 2003 р. Постійний учасник обласних, всеукраїнських та міжнародних виставок з 1985 р., зокрема роботи експонувалися у Франції (м. Ліон, 1996 р.) та Німеччині (м. Нюрнберг, 2009 р.).

Улюблені сюжети: багатофігурні композиції на історичну тематику, трипільські мотиви. Твори знаходяться у фондах музеїв України та приватних колекціях.

Олександр Вакуленко

«Мамай»
«Мамай»

Тамара та Олександр Вакуленко

Розпис приміщення Національної спілки майстрів народного мистецтва України, м. Київ, 2003 р.

Розпис приміщення громадського об’єднання «Поступ», м. Харків

petrikivka_img_68Гарькава Тетяна Анатоліївна
Заслужений майстер народної творчості України (2006). Лауреат мистецької премії ім. Т. І. Пати (2008). Нагороджена відзнакою «Краща жінка Придніпров’я–2012». Член Дніпропетровської організації Національної спілки художників України (1990), майстер петриківського розпису.

Віце-президент громадської організації «Асоціація майстрів народного мистецтва України», викладач-методист вищої категорії, завідувач спеціальністю «Декоративно-прикладне мистецтво» Дніпропетровського театрально-художнього коледжу, доцент кафедри образотворчого мистецтва та дизайну Дніпропетровського національного університету імені О. Гончара.

Народилася 30 жовтня 1963 р. у с. Петриківка Дніпропетровської обл. Закінчила Петриківську дитячу художню школу ім. Т. Я. Пати (1978, викладачі: Ф. С. Панко, О. І. Латун); Дніпропетровське державне художнє училище ім. Є. В. Вучетича (1982); Дніпропетровський національний університет ім. О. Гончара (2010, факультет «Українська філологія та мистецтвознавство»).

Упродовж 1983–1990 рр. – викладач Петриківської дитячої художньої школи. Майстер петриківського розпису Експериментального цеху Дніпропетровського художньо-виробничого комбінату Художнього фонду УРСР (1983–2000).

Учасник обласних, всеукраїнських та міжнародних виставок з 1980 р. У 2012–2013 рр. представляла Україну у Білорусії (мм. Гомель, Бобруйськ, Вітебськ, Мінськ), Бельгії (м. Брюссель), Кувейті (м. Ель-Кувейт), Греції
(м. Афіни), Узбекистані (м. Ташкент), Китаї (м. Пекін), Болгарії (м. Софія), Франції (м. Париж). Для представників ОБСЄ із 167 країн світу провела майстер-клас у «Мистецькому арсеналі» (2013, м. Київ). Учасниця ІІІ Міжнародного конгресу Етнодизайну (2015, м. Косів, Івано-Франківська обл.).

Створює розписи, які відрізняються декоративною насиченістю кольорів та орнаментальних композицій. Її твори – прямий відгук на рідкісну за багатством і щедрістю природу, тому привертають увагу багатою обробкою квіткової в’язі, соковитим яскравим колоритом, в якому переважають червоні, малинові, зелені, помаранчеві фарби. Багата їх тональна партитура від холодних фіолетово-бузкових до «гарячих» вохристо-помаранчевим ніби випромінює радість, створює відчуття свята.

За роки педагогічної діяльності Тетяна Анатоліївна навчала 144 студенти, 63 з них виконували дипломні роботи з використанням петриківського розпису.

Тетяна Гарькава

Володимир Глущенко фотоГлущенко Володимир Андрійович

Майстер петриківського розпису. Заслужений майстер народної творчості (1968). Член Національної спілки художників України (1977).

Нагороджений орденом «Знак пошани» (1977), орденом «Червоного прапора» (1977).

Народився 1 липня 1939 р. в с. Червонопартизанське Петриківського р-ну Дніпропетровської обл. Перші спроби малювання петриківського розпису були зроблені під керівництвом і з допомогою мами. З дитинства найбільше любив малювати півників та інших птахів.

Основи петриківського розпису опановував у Петриківській дитячій художній школі під керівництвом В. І. Соколенка. Закінчив Дніпропетровський технологічний технікум (1960). Проте мрією було пов’язати своє життя із малюванням.

Працював у цеху підлакового розпису при артілі вишивальниць «Вільна селянка» (з 1961), відроджуючи і розвиваючи петриківський розпис у повоєнний час. Наставниками художника в той час були Федір Панко, Марія Шишацька, Іван Завгородній. Пройшов шлях від художника-виконавця до головного художника фабрики «Дружба» (так став називатися цех після перейменування).

Працюючи у складі творчої групи, яку створив В. Соколенко, розробив багато нових форм художніх виробів, а також малюнків їх розпису, що успішно впроваджувалися у виробництво. З 1991 року Володимир Андрійович працює в «Центрі народного мистецтва «Петриківка».
Малює Петриківку на папері, розписує вироби з дерева, пластмаси, металу, виконує розписи інтер’єрів.

Учасник Всеукраїнських виставок з 1967 року. Представляв народне мистецтво України на міжнародних виставках у Німеччині (м. Лепйпціг, 1978, 1980). Роботи В. А. Глущенко входять до багатьох музейних і приватних колекцій в Україні та за кордоном.

Часто майстер створює картини під впливом українських народних пісень «Стояв старий з молодою, як із ягодкою», «Ой, там Роман воли пасе», «Як би мені не тиночки» і як продовження цієї теми картина «Занедужав я в дорозі».

Серія панно на теми українських народних пісень

Володимир Глущенко

Панно «Півень, що співає», 1988 р.
Панно «Півень, що співає», 1988 р.

petrikivka_img_120Горбуля Людмила Миколаївна
Майстер-художник вищого класу (1978), Заслужений майстер народної творчості України (1991).

Нагороджена бронзовою медаллю Головного комітету ВДНГ СРСР (1977); медаллю «Ветеран праці» (1986); Почесною відзнакою пошани Дніпропетровської обласної ради (2013).

Народилася 22 листопада 1951 р. у с. Петриківка Дніпропетровської обл.

Образотворчому мистецтву та петриківського розпису навчалась у Петриківській дитячій художній школі ім. Т. Я. Пати.

Творчу діяльність розпочала у 1966 р. –художником-виконавцем Петриківської фабрики художніх виробів «Дружба». Упродовж 1977–1993 рр. – художник творчої групи Петриківської фабрики художніх виробів «Дружба». З 1994 р. працює у Петриківському професійно-технічному училищі № 79 майстром виробничого навчання за спеціальністю «художник розмалювання по дереву». Кваліфікаційна категорія «майстер вищого класу».

Учасниця обласних, всеукраїнських та міжнародних виставок. Зокрема, під час Національної виставки СРСР у Франції (1986, м. Париж) демонструвала петриківські мальовки та вироби у штаб-квартирі ЮНЕСКО.

З 2009 р. – учасник налагодження культурних зв’язків із Київським національним університетом культури і мистецтв.

Член журі та учасниця міжнародної програми «Ми з України», започаткованої Дніпропетровською ОДА, Петриківським регіональним фондом культури імені Петра Калнишевського та Дніпропетровським Художнім музеєм.

Автор ескізу композиції та учасниця встановлення рекорду найбільшої в країні орнаментальної стрічки Петриківського розпису ручної роботи (2012 р., зафіксовано представниками Національного реєстру рекордів України та Книги рекордів України).

У 2013 р. розробила авторський малюнок, який затверджений Дніпропетровською обласною радою і є брендом мистецтва петриківського розпису селища Петриківка та Дніпропетровської області.

Внесок Людмили Горбулі у розвиток петриківського розпису величезний та високо оцінений керівництвом селища, області та держави. Серед нагород – дипломи, почесні грамоти, подяки: Міністерства освіти і науки України (2000, диплом), Кабінет Міністрів України (2007, Почесна грамота).

Втілює Петриківку на різних матеріалах – папері, дереві, металі, розписує інтер’єри та екстер’єри будівель.

Розпис інтер’єрів ресторану «Щекавиця», м. Київ.

 

Карпець-Єрмолаєва фотоКарпець-Єрмолаєва Валентина Іванівна

Заслужений майстер народної творчості України (2007).
Член Національної спілки народних майстрів України (1991).
Член Національної спілки художників України (1994).
Перший лауреат премії імені Марії Приймаченко (2008).

Народилася 27 червня 1970 р. у с. Миколаївка Верходніпровського р-ну Дніпропетровської обл.

Упродовж 1987–1989 рр. навчалася у Петриківському СПТУ-79 за спеціальністю «Художник розпису по дереву» та індивідуально у майстра народної творчості О. І. Зінчук (1989–1990).

З 1990 р. – майстер петриківського розпису Експериментального цеху петриківського розпису Дніпропетровського художньо-виробничого комбінату. Нині працює у Центрі народного мистецтва «Петриківка».

Учасниця обласних та Всеукраїнських виставок з 1991 року. Роботи знаходяться у музеях та приватних колекціях України та за кордоном, зокрема у Канаді, США, Японії.

У техніці петриківського розпису виконує панно на папері і дереві, розписує декоративні тарелі, вази, іграшки, інтер’єри, меблі, побутові речі. Улюблені теми – квіти, птахи. У залежності від теми і матеріалу розпису використовує холодну або гарячу кольорову гаму.

Карпець-Єрмолаєва Валентина Іванівна

petrikivka_img_76Міленко Валентина Іванівна
Заслужений майстер народної творчості України (2014), народний майстер петриківського розпису (з 1989). Член Національної спілки художників України (з 1994), член Національної спілки майстрів народного мистецтва України (з 2001).

Народилася 22 квітня 1957 р. в с. Попово-Балівка (нині Балівка), Дніпропетровської обл.

Навчалася у Петриківському навчально-виробничому комбінаті (викладач А. Пікуш). Закінчила Київський національний університет культури і мистецтв (2012, спеціальність «Дизайн», кваліфікація – дизайнер одягу).

Працювала художником виконавцем на петриківській фабриці художніх виробів «Дружба» упродовж 1986–1990 років. З 1992 р. – народний майстер Центру народного мистецтва «Петриківка» Дніпропетровської організації НСХУ.

Малює на папері, розписує крашанки, скрині та авторські паперові рушники. У 2012 р. на виставці у Дніпропетровському художньому музеї представила 12 «петриківських» рушників (папір, ширина – 40 см, довжина – 1 м. 50 см.). Планує втілити їх на полотні за допомогою вишивки.
Роботи художниці вирізняє уміння органічно поєднувати своє уявлення про оточуючий світ, творчий темперамент з віковою традицією петриківського декоративного розпису. Самобутність авторської манери художниці читається у кольорах та ретельно продуманих візерунках, які ніколи не сплутаєш із творами інших майстрів. Улюбленими елементами є зображення квітів та птахів. Використовує різноманітні кольори. Найулюбленішими є відтінки вогню – жовтий, помаранчевий, червоний.
Майстриня розробила власну систему навчання юних майстрів і веде курс петриківського розпису в м. Одесі. Експериментуючи, разом з фарбами почала використовувати сік овочів. Тепер це візитівка художниці.

Учасник обласних, всеукраїнських та міжнародних виставок з 1988 р., зокрема у РФ (м. Москва, 2002), Білорусії (м. Вітебськ, 2000), США
(м. Чикаго, 2000), Канаді (м. Торонто, 2005, 2007). Учасниця конкурсу майстрів народних ремесел та промислів Міжнародного фестивалю мистецтв «Слов’янський базар» у Вітебську (Білорусь, 2000).

Валентина Міленко

Серія «Петриківські рушники», 2010 р.

Василь Соколенко фотоСоколенко Василь Іванович

Заслужений майстер народної творчості України (1981). Член Національної спілки художників України (1962).

Ветеран Великої Вітчизняної війни. Нагороджений орденами «За мужність», «Вітчизняної війни», та багатьма медалями.

Народився 17 січня 1922 р. в с. Петриківка Дніпропетровської обл. основам петриківського розпису навчався у Петриківській школі декоративного малювання у славетної майстрині Тетяни Пати.

Творчий шлях розпочав у 1949 р. участю в обласній художній виставці. Активний учасник всеукраїнських виставок (з 1951), міжнародних (з 1958). Від самого початку визначався особливою самобутністю, оригінальністю авторського стилю, життєстверджуючою енергією, вишуканістю композицій.

У 1960-ті роки створює велику серію барвистих панно-плакатів на теми миру та українських народних пісень. Плакати часто визначалися преміями та дипломами всесоюзних і міжнародних конкурсів, відіграли велике значення в популяризації петриківського розпису у повоєнний період.

Упродовж 1962–1982 рр. поєднував творчу працю з педагогічною діяльністю, викладаючи петриківський розпис у гуртках-студіях і Петриківській дитячій художній школі. За 20 років педагогічної діяльності В. Соколенко зробив значний внесок у підготовку молодої зміни Петриківки, багато його учнів нині успішно працюють як майстри петриківського розпису, зокрема Т. Кудіш, А. Пікуш, Н. Шулик та ін.

У 1971 р., як один з визнаних лідерів Петриківки, був запрошений на посаду головного художника фабрики «Петриківський розпис», де працював до 1992 р. Василь Соколенко є одним із найбільших новаторів у мистецтві розпису – саме йому належить ідея відродження розпису виробів з дерева. Петриківка, виконана на дереві, стала довговічнішою і якіснішою.

Ентузіазм майстра проявився у створенні музею фабрики, де зібрані роботи петриківських майстрів і художників, які працювали на підприємстві.
Дослідники констатують: внесок Василя Соколенка у відродження традицій петриківського розпису неоціненний.

Василь Соколенко

petrikivka_img_131Турчин Ніна Іванівна
Заслужений майстер народної творчості України (2007). Член Національної спілки художників України (1990).

Народилася 13 серпня 1941 р. у с. Петриківка Дніпропетровської обл. Закінчила Петриківську дитячу художню школу ім. Т. Я. Пати (вчитель – Ф. С. Панко).

Працювала на фабриці «Петриківський розпис» та в Експериментальному цеху петриківського розпису Дніпропетровського художньо-виробничого комбінату. Нині працює у Центрі народного мистецтва «Петриківка».

Учасник обласних, республіканських та міжнародних виставок. Твори зберігаються в Україні та за кордоном.

Ніна Турчин

Чернуський Анатолій ОлексійовичЧернуський Анатолій Олексійович

Заслужений майстер народної творчості України (1991). Майстер-художник вищого класу (1979).

Нагороджений бронзовою медаллю ВДНГ СРСР (1973), дипломами ІІІ ст. ВДНГ УРСР (1976, 1986).

Народився 4 квітня 1947 р. у с. Петриківка Дніпропетровської обл. Закінчив Петриківську дитячу художню школу ім. Т. Я. Пати (вчителі – Ф. С. Панко, В. І. Соколенко). Творчу діяльність розпочав у 1962 р., працюючи художником-виконавцем, а з 1974 р. творчим майстром на фабриці «Дружба». Наставником була мама – Марія Шишацька. Упродовж 1986–1994 рр. – головний художник фабрики «Дружба». З 1994 р. працює у домашній майстерні. Розписує Петриківкою скляні, дерев’яні та металеві вироби.

Учасник обласних, республіканських, всесоюзних та міжнародних виставок з 1964 р., зокрема ВДНГ СРСР (1972, 1975, м. Москва) та культурної програми Всесвітньої Олімпіади-80. Представляв Петриківку у Монголії (1986)., Канаді (1992, м. Ванкувер), Австрії (1992).

Анатолій Чернуський

Член Національної спілки художників України
Член Національної спілки майстрів народного мистецтва України

petrikivka_img_12Назаренко Галина Олексіївна
Член Національної спілки художників України, член Асоціації сучасного мистецтва м. Морестен (2013, Франція).
Народилася 18 листопада 1968 р. у с. Петриківка Дніпропетровської обл. Закінчила Петриківську дитячу художню школу ім. Т. Я. Пати (вчитель – Ф. С. Панко) та Миргородський керамічний технікум ім. М. В. Гоголя (вчитель – А. В. Кириченко).

Одна з найбільш активних і знаних сучасних петриківських майстринь, має в доробку кілька десятків виставок, зокрема близько 25 персональних, у багатьох країнах світу – Україні, Франції, Болгарії, США, Канаді, Грузії, Білорусі, Кувейті, Узбекистані, Китаї, Туркменістані, Іспанії, Греції, Нідерландах.

Художниці притаманні самобутність і спадкоємність найкращих традицій легендарних майстрів старшого покоління. Кожен її твір – то оспівування краси рідного краю, відчуття свята.

Втілює «петриківку» на різноманітних матеріалах: папері, дереві, склі, стінах інтер’єрів. Серед улюблених сюжетів – українське село, квіти, Козак Мамай. В останні роки тяжіє до релігійних тем. На її картинах – Різдво, Великдень, Покрова, янголи.

Брала участь в оформленні інтер’єрів трьох храмів: Св. Юрія (Київ, 2011), церкви Покрови с. Шевченкове (Київська обл., 2014), Святої Трапези (2015). Розписувала інтер’єри Українського культурного центру в м. Париж (Франція, 2012).

 

petrikivka_img_15Панко Валентина Федорівна
Майстер народної творчості. Член Національної спілки художників України. Член Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Член Національної комісії України в справах ЮНЕСКО.

Народилася 15 серпня 1960 р. у с. Петриківка Дніпропетровської обл. Петриківському розпису навчалась у батька Ф. Панка. Учасник обласних, всеукраїнських та міжнародних художніх виставок з 1978 р.

Створює традиційні петриківські мальовки – паперові настінні панно, а також декоративні вази й тарелі з яскравими квітами та фантастичними павами.

На більшість творів художницю надихнула поезія українських класиків – Тараса Шевченка, Леоніда Глібова, Бориса Олійника. Чимало робіт присвячено темам казок та народних пісень. Використовує різні матеріали – дерево, кераміку, скло, полотно, найбільше полюбляє настінні розписи. Надає перевагу якомусь одному тонові, але з розмаїттям відтінків.

Брала участь в оформленні торгово-промислових виставок України, які проходили в Індії, Японії, Алжирі, Угорщині, Іспанії. З групою художників оформлювала інтер’єри багатьох закладів, серед них зал урочистих подій в селі Петриківка, «Петриківського залу» ресторану «Маяк» (Дніпропетровськ), конференц-залу Українського республіканського Комітету захисту миру (Київ), ресторану «Щекавиця» (Київ, 2007), ресторану «У пана полковника» (Київ, вул. Червоноармійська, 2008), телестудії Дніпропетровського Державного каналу.

 

petrikivka_img_83Вакуленко Олеся Олександрівна
Художник, дизайнер, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України (з 2013 р.).

Народилась 30 червня 1989 р. у м. Харкові в родині художників.

Закінчила Харківську державну академію дизайну та мистецтв за спеціалізацією «Художнє моделювання тканин», отримала диплом з відзнакою і кваліфікацію магістра дизайну тканин (2012).
У 2012–2014 роках отримувала стипендії Президента України для молодих майстрів народного мистецтва. Стипендіат Харківського обласного фонду підтримки молодих обдарувань (у 2002, 2004, 2005 та 2010 роках). Переможець Всеукраїнського конкурсу-огляду за програмою «Нові імена України» (2003).

Працює у жанрах українського декоративного розпису, книжкової і станкової графіки, витинанки, батику, розпису одягу, графічного дизайну. Проводить майстер-класи для дорослих та дітей. Олеся Вакуленко пропонує власне, оригінальне бачення розвитку сучасного петриківського розпису, яке демонструє у своїх роботах.

Постійна учасниця обласних та всеукраїнських виставок з 1996 р., зокрема мала персональні виставки у музеях та галереях Франції (м. Париж), Німеччини (м. Нюрнберг).

Олеся проілюструвала більше 10 книг, що вийшли друком у різних видавництвах міст Харкова, Києва та Львова.

У 2014 р. заснувала власну творчу майстерню, яка спеціалізується на виготовленні ексклюзивного одягу з ручним розписом.

Олеся Вакуленко

Диптих «Козак Мамай», 2011 р.

Диптих «День і ніч», 2012 р.


Саркісян фотоСаркісян Марина Суренівна
Художниця, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, майстер петриківського розпису. Викладач образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва в «Академії мистецтва краси»
(м. Київ).

Народилася 11 квітня 1977 р. у м. Києві. . У 1991–1993 рр. навчалася у Київському обласному училищі культури за спеціальністю «Бібліотекознавство та бібліографія». Упродовж 2005–2015 рр. навчалася на кафедрі «Дизайн інтер’єру та обладнання» у Відкритому міжнародному університеті розвитку людини «Україна». Магістр з дизайну інтер’єру, викладач-дослідник.

Працює у різних жанрах, але перевагу віддає декоративному петриківському розпису. Учасниця міських і міжнародних виставок та арт-проектів. Втілює Петриківку на різноманітних матеріалах: папері, дереві, склі, тканині, розписує інтер’єри.

Професійно почала створювати картини з липня 2009 р. Серед улюблених сюжетів – чарівні птахи та квіти, оберегова символіка – «Берегиня». Новаторські підходи художниці можна прослідкувати у серії робіт «Натюрморти у петриківському розписі» (2013) та серії «Вірменські Хачкари у петриківському розписі» над якими майстриня працює з 2014 року і донині.

В одній із публікацій про творчість художниці, Марину Саркісян назвали «Українська душа з вірменським серцем» і це, насправді, яскраво характеризує творчий доробок майстрині. Для Марини Суренівни петриківський розпис – це українська душа, яка зливається з вірменським корінням її роду, тому що народилася в Україні і це її Батьківщина, а Хачкари1 – це символ і серце Вірменії. Так вони і переплітаються в дорогоцінний скарб у серці художниці.

Роботи майстрині зберігаються у приватних колекціях в Україні та за кордоном. У своїй творчості вона не зупиняється на усталених сюжетах, постійно шукає новаторські підходи до створення робіт, удосконалює художню та професійну майстерність задля того, щоб і надалі радувати прихильників своєю творчістю.


1 Хачка́р (вірм. խաչքար, дослівно «хрест-камінь») – різновид вірменських пам’ятників, кам’яна стела з різьбленим зображенням хреста, зазвичай встановлюється при дорогах, монастирях, всередині і на фасадах храмів.


Серія «Вірменські Хачкари у петриківському розписі»
2014 р.

2015 р.


Марина Саркісян,
серія «Берегиня», 2015 р.

petrikivka_img_17Тимошенко Вікторія Миколаївна
Член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, Асоціації народних майстрів України с. Петриківка. Член об’єднання майстрів народного мистецтва Дніпропетровського Будинку мистецтв та осередку майстрів Криворіжжя.

Народилася 21 січня 1981 р. Бажання малювати з’явилося з 4 років. Мистецтву розпису вчилася у мами – Валентини Хоменко. Закінчила Петриківську художню школу імені Т. Пати.

Брала участь у виставках в Азербайджані, Туркменістані (обидві – 2013). 31 травня 2015 р. встановила Рекорд України «Найдовша паперова стрічка з петриківським розписом».

Розписала інтер’єри першого українського ресторану на Лазурному березі (м. Ніцца, Франція, 2015) та Дніпропетровського медичного училища. Представляла Україну на святкуванні «Дні незалежності України в Німеччині» (Берлін, 2015).

Тимошенко Вікторія,
серія «Стихії»

petrikivka_img_20Хоменко Валентина Петрівна
Народний майстер. Член Асоціації майстрів народного мистецтва України c. Петриківка. Член осередку майстрів Криворіжжя.

Народилася 4 грудня 1954 р. у с. Петриківка. Ще бабуся пані Валентини розмальовувала петриківським рослинним орнаментом піч та хату. Видно, бажання малювати передалося й онуці. Закінчила дитячу Петриківську художню школу імені Т. Я. Пати (вчителі – В. І. Соколенко, О. З. Латун). З 1971 р. працювала на фабриці «Дружба» художником-виконавцем.

Учасник персональних, обласних, всеукраїнських та зарубіжних виставок. Брала участь у виставці «Петриківка – перлина України» у Білорусії (м. Могилів, 2013), Азербайджані – виставка «Петриківський розпис – українське декоративно-орнаментальне малярство» (м. Баку, 2013).

Представляла Україну на святкуванні «Дні незалежності України в Німеччині» (м. Берлін, 2015). 31 травня 2015 р., разом з донькою В. Тимошенко, встановила Рекорд України «Найдовша паперова стрічка з петриківським розписом» (210м40см).

Майстер петриківського розпису

Ярмолюк фотоЯрмолюк Олена Василівна
Народилася 24 січня 1970 р., в с. Петриківка, Дніпропетровської обл. Своїм корінням пов’язана з легендарними майстрами старшого покоління.

Петриківському розпису навчалася у Дитячій художній школі ім. Т. Я. Пати, першим вчителем був Ф. Панко. У 1988 р. творчий шлях продовжила ученицею експерементального цеху (вчитель – А. Пікуш).
З 1989 до 2000 р. працювала в центрі народного мистецтва «Петриківка».

Олена Ярмолюк за складом своєї духовної наповненості – людина м’яка і поетична. Звідси особлива співуча ліричність її кольорових орнаментальних сплетінь, дивних, вишукано-витончених творів: «Весняний подих» (2014), «Веселковий букет» (2014), «Білим цвітом калина цвіте» (2013).

Майстриня втілює Петриківку на різноманітних матеріалах: папері, дереві, стінах інтер’єрів. Улюблені сюжети: розмаїття квітів, трав, – всього того, що робить неповторним та мальовничим куточком рідне Придніпров’я. Любить створювати панно з чарівними птахами та сюжетні панно з українцями. За її творами можна спостерігати, як відбувається становлення майстерності в композиційному колористичному рішенні декоративного орнаменту, в якому головна роль приділяється кольоровій та ритмічній гармонії пластичної лексики.

Сьогодні Олена Ярмолюк переймає досвід у відомої на весь світ майстрині петриківського розпису Галини Назаренко, адже вважає, що навчатися та професійно зростати потрібно завжди. Разом майстрині розписали Петриківкою каплицю біля джерела Святого Пантелеймона в селищі Хутірське, Дніпропетровської обл.

Активна учасниця всеукраїнських і міжнародних виставок, зокрема у Грузії (мм. Тбілісі, Батумі, 2014). Перша персональна виставка пройшла у Дніпропетровську (2014). Роботи майстрині зберігаються у музеях і приватних колекціях.

Олена Ярмолюк
2013

2014

Малярчук фотоМалярчук Наталія Віталіївна
Народилася 24 квітня 1963 р. у м. Краснодарі (РФ). Із 1968 р. мешкає у Львові.

Петриківському розпису навчалася у київської художниці Юлії Рожкової та відомої петриківської майстрині Галини Назаренко. Малює на різноманітних матеріалах: папері, склі, дереві, шкірі. Крім того розписує текстиль, шкіряні вироби, скляний посуд та інтер’єри (церква св. Пантелеймона у Львові, дитячий реабілітаційний центр «Джерело», житло).

Окрім традиційних петриківських тем, художниця використовує у творчості слов’янську символіку та теми з української історії. У 2014 році започаткувала серію з 11 картин, присвячену слов’янським символам-оберегам. У 2014 році створила декілька картин на майданівську тематику, де палаючі діжки, шини поєднані з візерунками та символами петриківського розпису.

Алатир або Хрест Сварога – символ допомоги у створенні сім’ї, продовженні роду. Один з найпотужніших оберегів.Зоря – символ космічного Закону кругообігу, психічного захисту людини. Один з найсильніших оберегів.

Духобор – релігійний символ першопочаткового внутрішнього Вогню Життя, який винищує хвороби тілесні і хвороби Духу і Душі.

Щит Перуна – захисний символ, оберіг від ворогів і боргів.

Знак Велеса – оберіг бізнесу і торгівлі.

Лада – жіночий оберіг.

Ладинець або Хрест Лади – символ Любові, Гармонії і Щастя в сім’ї. Як оберіг носили в основному дівчата, щоб мати захист від «дурного ока».

Колядник – символ перемоги Світла на темрявою і Світлого Дня над Ніччю. Чоловічий оберіг, що дає сили у творчій праці і в битві з ворогами.

Дажбог – символ дарує людське щастя, благо, добро, багатство і захист від темних сил.

Сваор – символізує нескінченний, постійний Небесний Рух, знак добробуту і щастя.

Велесовник – оберіг подорожніх, мисливців і рибалок.

Наталія Малярчук,
серія картин на тему слов’янських оберегів

 

petrikivka_img_143Чуднівець Анастасія Cергіївна
Народилася 10 березня 1988 р. у с. Петриківка Дніпропетровської обл. Основами петриківського розпису оволоділа ще в дитинстві.
Навчалася у Петриківській дитячій художній школі ім. Т. Я. Пати (1998–2002, вчителі – Валентина Федорівна Панко (петриківський розпис), Удовенко Олександр Леонідович (живопис). Виконує Петриківку на різних матеріалах: папері, дереві, металі.

Закінчила Криворізький державний педагогічний університет (2010, факультет іноземних мов (англійська, німецька) та ДВНЗ «Криворізький національний університет» (2014, факультет мистецтв (образотворче мистецтво). Нині – асистент кафедри «Основ архітектури» ДВНЗ «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури».

Учасниця регіональних, всеукраїнських та міжнародних виставок і презентацій мистецтва петриківського розпису, зокрема у Бразилії (2011), у Кувейті (м. Ель-Кувейт), Чехії (м. Прага), Франції (м. Париж, штаб-квартира ЮНЕСКО), Польщі (м. Вроцлав), Греції (о. Корфу), Іспанії (м. Мадрид, культурно-науковий інститут «Ateneo de Madrid»), Марокко (м. Рабат), Китаї (м. Пекін) – всі у 2013 р.; Хорватії (2014, м. Загреб), Греції (2015, м. Афіни).

Анастасія Чуднівець

petrikivka_img_148Чуднівець Роксолана Сергіївна
Майстер петриківського розпису, внучка Ф. С. Панка.

Народилася 9 лютого 1994 р. в с. Петриківка Дніпропетровської обл. Закінчила Петриківську дитячу художню ім. Т. Я. Пати (2008) та Петриківську дитячу музичну (2009) школи. З 2012 р. навчається у Придніпровській державній академії будівництва та архітектури (факультет архітектури, спеціальність «Дизайн архітектурного середовища»). Паралельно здобуває другу вищу освіту навчаючись у Дніпропетровському національному університеті ім. О. Гончара (спеціальність «Психологія»). Викладала петриківський розпис у СЗШ №20 міста Дніпропетровська (2013).

Малює з дитинства. Активно бере участь у виставках, конкурсах, фестивалях. Так, презентувала петриківський розпис під час промо-турів та виставок у Канаді (2005, м. Торонто), Бразилії (2010), 2013 рік: Чехії, Франції, Польщі; Греції (2015, м. Афіни).

Роксолана Чуднівець