Публікація досліджень

Підбір журналу

Уважно перевіряйте журнали за всіма критеріями, аби не натрапити на «хижацькі видання», які створені лише для того, щоб отримати нечесний прибуток з науковця.

Регулярно переглядайте визнані журнали за своєю темою. Не обмежуйте свій вибір єдиним видавництвом і виданням. Ви маєте публікувати свої дослідження в різноманітних журналах для більшої популяризації досліджень.

1. Тип доступу видання

Традиційний журнал:

  • видається в друкованому варіанті;
  • розповсюджується видання такими способами, як передплата, продаж, надання примірників авторам, спонсорська розсилка;
  • фінансує видавець (через передплату/продаж номерів журналу), спонсори або автори публікацій.

Журнал відкритого доступу (Open Access):

  • видається в електронному форматі;
  • надає безкоштовний відкритий доступ до рецензованих публікацій;
  • фінансує видавець (наприклад, університети), спонсори або автори публікацій.

Гібридний журнал:

  • видається у двох форматах – друкованому й електронному;
  • переважно має закритий доступ, і лиш незначна частка – у відкритому доступі;

фінансується через передплати, продаж доступу до закритих статей, оплату відкритих публікацій, яку здійснюють автори.

2. Надійність журналу (як не натрапити на «хижацький журнал»)

У світі публікують безліч наукових досліджень, щотижня створюють нові журнали, так само невпинно зростає кількість шахрайських видавництв і видань, що не відповідають жодним науковим стандартам. Як уберегтися від пазурів хижацьких журналів? З’явилася українська версія відомого вебресурсу Think. Check. Submit., що допомагає молодим науковцям у всьому світі не потрапляти на гачок шахраїв і надсилати свої рукописи лише в надійні наукові журнали. Тож тепер використовуйте контрольний список запитань Поміркуй. Перевір. Подай., для того щоб упевнитися, що обираєте надійний журнал для публікації результатів досліджень (https://thinkchecksubmit.org/journals/ukrainian/).

Якщо більшість Ваших відповідей заперечна, подумайте, чи не є «хижацьким» такий журнал.

3. Авторитетність (цитованість) журналу

Цитованість – це показник наукової впливовості, прийнятий у науковому світі показник «значущості». Наявність високого рівня цитування публікацій журналу говорить про високу ефективність і результативність діяльності наукового видання в цілому.

На сьогодні одним з найбільш поширених наукометричних критеріїв є індекс Гірша, який вказує на кількість статей, що має число цитувань, яке відповідає цій кількості публікацій. Саме індекс Гірша визначає рейтинг як персонально кожного науковця (викладача), так і закладу вищої освіти.

Квартиль – це категорія наукових журналів, що визначається бібліометричними показниками, які відображають рівень цитованості, тобто популярності журналу серед наукової спільноти.

Унаслідок ранжування кожен журнал потрапляє в один із чотирьох квартилів: від Q1 (найвищого) до Q4 (найнижчого). Найбільш авторитетні журнали  зазвичай належать до перших двох квартилів – Q1 і Q2.

Для визначення квартиля журналу використовуються такі показники: імпакт-фактор Journal Citation Reports (JCR) – для бази даних Web of Science та SCIMago Journal Rank (SJR) – для бази даних Scopus.

Impact Factor – це показник впливовості видання. Розраховується лише для видань Web of Science Core Collection двох індексів Science Citation Index Expanded і Social Science Citation Index (природничі, технічні й суспільні науки).

4. Перевірка індексації видання в Scopus та WoS

Як перевірити, чи індексується конкретний журнал у Web of Science

5. Вибір наукового фахового видання

Наказом МОН № 32 від 2018 року затверджений Порядок формування Переліку наукових фахових видань України. Відповідно до Порядку є три групи (категорії):

А – престижні й авторитетні журнали. Входять до переліку рецензованих джерел WoS і Scopus. Таким журналам автоматично присвоюється статус фахових. (Перелік українських наукових журналів категорії А).

Б – журнали, включені до профільних міжнародних наукометричних баз, підпадають під усі критерії, передбачені Порядком. Зі зрозумілих причин це наймасштабніша група, свого роду середній надійний клас. (Перелік українських наукових журналів категорії Б).

В – журнали, які були включені до переліку видань на момент затвердження Порядку, а також усі журнали, виключені з категорії Б й А на 2 роки. Водночас слід зауважити, що видання виключаються зі списку та більше не вважаються фаховими, якщо протягом двох років не отримали вищевказані категорії, тобто не покинули групу В. Видання категорії В від 13.03.2020 перестали бути фаховими.

6. Каталоги та колекції журналів відкритого доступу
  • Directory of Open Access Journals (DOAJ)– каталог журналів відкритого доступу, що містить понад 8 тис. назв журналів. Система надає доступ для розміщення наукових періодичних видань, які відповідають опублікованим стандартам Будапештської ініціативи відкритого доступу.
  • E-Journals.org– база посилань на сайти електронних журналів світу з різних галузей знань.
  • Electronic Journals Library– колекція електронних академічних журналів. Нараховує понад 64 тис. назв, з них у вільному доступі – 29 тис.
  • Elsevier– журнали відкритого доступу від видавництва Elsevier.
  • BASE– система пошуку академічних ресурсів відкритого доступу (OAI-PMH), містить понад 53 млн документів з різної тематики, представлених в інтернеті, що підтримується бібліотекою університету Білефельда.
  • Journals4Free– портал академічних журналів відкритого доступу (понад 7 тис. назв). Пошук здійснюється за категоріями, мовою чи наявністю в базах даних ScopusPubMedISI Master.
  • JournalTOs Discovery Service – сервіс пошуку актуальної наукової інформації. Пошук здійснюється за назвами та змістом авторитетних наукових комерційних журналів і журналів вільного доступу (понад 15 тис. назв). JournalTOCs індексує статті одразу, як тільки вони з’являються в мережі.

Профілі дослідників

Академічний профіль дослідника дає змогу науковцю незалежно від галузі досліджень покращити репутацію, кар’єру, ідентифікувати власні праці у світовій науковій спільноті серед дослідницьких установ, видавців, наукових асоціацій, колег і зацікавлених учених. Власний академічний профіль у мережі Інтернет допомагає продемонструвати видимість й авторитетність науковця, а також визначити інтереси дослідників і знайти потенційних співробітників у своїй галузі досліджень. Створення та керування власним профілем дає змогу пов’язати особисті дані з інформацією щодо внеску в науку (наприклад, про статті, монографії, наукові доповіді, патенти, замітки у пресі). Усе це гарантує, що інші дослідники знайдуть правильну й повну інформацію про ваші дослідження та кар’єру.

Ідентифікатор автора (ID) – це унікальний ідентифікатор, призначений для визначення автора з-поміж інших дослідників, які мають однакові або подібні імена.  Використання ідентифікатора автора допоможе пов’язати всі публікації та дослідження з профілем у базах даних або в мережі Інтернет. Нині більшість видавців і фінансових агентств послуговується ідентифікатором автора (наприклад, ORCID iD) як однією з умов для отримання заявки на гранти та публікації наукових статей.

До ключових функцій академічного профілю слід зарахувати такі:

  • допомога у створенні своєї присутності в мережі Інтернет, збільшення видимості та доступність роботи;
  • допомога дослідникам, студентам і організаціям, що фінансують дослідження, знайти вас та ваші публікації;
  • приєднання публікацій до профілю одного автора попри суперечливе використання прізвищ (різна транслітерація), зміни назв заголовків публікації в різних системах написання тощо;
  • покращення результатів досліджень – публікації будуть читати та цитувати;
  • відстеження показників цитування та впливу досліджень;
  • допомога в отриманні актуальної інформації щодо публікацій в індексах цитування Web of Science, Scopus, Google Scholar для складання різних звітів.
ORCID logo

ORCID (Open Researcher and Contributor ID) – єдиний відкритий, міжнародний, мультидисциплінарний реєстр унікальних ідентифікаторів дослідників. Забезпечує вільний доступ до профілів учених і прозоро представляє їх науково-дослідну діяльність. Посиланням на онлайн-CV (резюме) вченого є 16-значний номер ORCID, який необхідно вказувати для коректної ідентифікації вченого під час подачі статті, заявок на грантове фінансування та ін.

google академія

Google Академія (Google Scholar) – некомерційна спеціалізована пошукова система, що індексує наукові публікації та наводить дані про їх цитування.

Web of Science ResearcherID – це унікальний ідентифікатор, який пов’язує вас із вашими публікаціями в екосистемі Web of Science і надає світовій дослідницькій спільноті  інформацію про автора. Продукти Web of Science Group (Web of Science, InCites, EndNote) використовують Web of Science ResearcherID для зіставлення та усунення неоднозначності інформації про дослідників.

Scopus logo

Scopus Author ID – ідентифікатор автора, який автоматично присвоюється в момент публікації дослідження у виданні, що індексується в наукометричній базі Scopus. Наявність ідентифікатора автора Scopus дає вам змогу легко переглядати список ваших публікацій і показники цитування, такі як показники індексу Хірша, кількість цитувань, кількість публікацій і співавторів.

ResearchGate – це науковий портал та безкоштовна соціальна мережа, яка створена 2008 року для комунікації між науковцями з різних галузей наук.

На даний час мережа містить більше 20 млн. профілів науковців з більше ніж 190 країн світу. Кожного дня ці показники зростають через активну реєстрацію.

ResearchGate має такі веб-ресурси:

  • семантичний пошук (пошук документів за їх змістом);
  • обмін файлами;
  • загальне користування базою публікацій:
  • форуми;
  • методологічні дискусії;
  • групи та можливість створити власний науковий блог.

Рекомендації щодо оформлення афіліації

Що таке афіліація? Рекомендації щодо оформлення

Афіліація – це відомості про наукову установу, на базі якої автор проводить дослідження (це приналежність до організації).

Важливо правильно оформити афіліацію в роботах, індексованих у Scopus / Web of Science Core Collection.

Ідентифікація та збереження документа

Кожне видання містить різні коди, які складаються з цифр і букв (УДК, авторський знак, ISBN, ISSN) на сторінці з вихідними даними. Вихідні дані допомагають ідентифікувати документ і полегшують його пошук. УДК й авторський знак – це бібліотечні коди; ISBN – унікальний номер книжкового видання (свідчить про те, що книгу видано офіційно); ISSN – код, який ідентифікує періодичне видання (ЗМІ) незалежно від країни походження.

 Універсальна десяткова класифікація (УДК) – це система класифікації інформації, що широко використовується в усьому світі (англ. – UDC, Universal Decimal Classification). Вона застосовується для систематизації творів літератури, науки, мистецтва, періодичних видань. УДК використовують для формування фондів документів за галузями знань.

УДК базується на ієрархічному принципі ділення кожного розділу чи підрозділу в межах 10 цифр.

Основний ряд класів УДК:

Авторський знак – умовне літерно-цифрове позначення, яке складається з букви та двох цифр. Літера – перша літера прізвища автора або назви книги. Цифри визначаються за спеціальними авторськими таблицями за певним алгоритмом. 

ISBN (з англ. International Standard Book Number – міжнародний стандартний номер книги) – універсальний ідентифікаційний номер, що присвоюють книзі або брошурі з метою ідентифікації. ISBN призначений для ідентифікації окремих книг або різних видань та є унікальним для кожного видання книги, крім репринтних.

Міжнародний стандартний номер книги складається з абревіатури ISBN, яку записують латинськими літерами незалежно від мови видання книги, та номера з 13 цифр (або 10 цифр – для видань до 2007 року).

Номер з десяти цифр поділявся на чотири частини, відповідно 13-значний поділяється на п’ять частин змінної довжини, які відокремлюються дефісом. Кожна частина має такі значення:

  1. Префікс – це може бути лише 978 або 979. Він завжди має три цифри завдовжки.
  2. Ідентифікатор країни – визначає певну країну, географічний регіон або область мов, що беруть участь у системі ISBN. Цей елемент може мати довжину від 1 до 5 цифр. Ідентифікатори України – 966 та 617.
  3. Ідентифікатор видавця – ідентифікує конкретного видавця або типографію (друкарню). Може бути довжиною до 7 цифр.
  4. Порядковий ідентифікатор видання – визначає конкретне видання та/або формат конкретної обкладинки. Може бути довжиною до 6 цифр.
  5. Контрольна цифра – це завжди остання однозначна цифра, яка математично перевіряє решту чисел. Розраховується за допомогою системи Modulus 10 з альтернативними значеннями 1 і 3.

Книжкова палата України виконує функції національного агентства ISBN  в Україні.

Отримати ISBN можна від видавця, який має свідоцтво про  внесення до  Державного реєстру  видавців, виготовлювачів  і  розповсюджувачів видавничої продукції

ISSN (англ. International Standard Serial Number) – унікальний номер, який використовують для ідентифікації друкованого або електронного періодичного видання. Складається з 8 цифр. Основним критерієм для присвоєння ISSN-номера є періодичність і безстроковість (відсутність кінцевого виходу) видання.

Кожному періодичному виданню ISSN присвоюють тільки один раз. ISSN не змінюється в разі зміни видавця, періодичності виходів, місця видання тощо. Єдиною умовою присвоєння нового ISSN є зміна назви видання.

DOI (The Digital Object Identifier – цифровий ідентифікатор об’єкта) – це унікальне гіперпосилання, яке забезпечує прямий зв’язок з публікацією та суттєво спрощує пошук і використання матеріалів. Найчастіше цю технологію використовують у наукових колах. Основною особливістю є те, що об’єкт з ідентифікатором може видалити тільки видавець, тобто організація, яка розмістила його.

Найбільші видавці світу визнали зручність і безпеку зазначеного ідентифікатора. Присвоєння DOI позитивно впливає на репутацію автора або видавця, оскільки за допомогою ідентифікатора матеріали можуть бути розміщені в провідних світових наукових бібліографічних каталогах. Якщо статтю з DOI цитують у журналі, який входить до таких престижних баз, як Scopus, Web of Science, вона також автоматично потрапляє в зазначені бази.

Згідно з п. 6 Порядку формування Переліку наукових фахових видань України (наказ МОН № 32 від 15.01.2018) присвоєння міжнародного цифрового ідентифікатора DOI опублікованому матеріалу є обов’язковим для українських авторів. 

DOI складається з двох частин – префікса та суфікса. Префікс DOI складається з набору цифр і є унікальним ідентифікатором видавця, отримати який можна лише в спеціалізованих агентствах. Суфікс DOI – це безпосередньо ідентифікатор конкретного об’єкта (журналу, статті, книги тощо), що складається з цифр та/або літер, знаків і завжди є унікальним. Видавець сам формує схему побудови суфіксів DOI.

Щоб перевірити, чи активний DOI, достатньо перейти на офіційний вебсайт International DOI Foundation і вказати DOI у відповідному полі. Якщо ви перейдете на сторінку публікації – це означає, що DOI активний. Інакше дізнаєтеся, що DOI не знайдено (це означає, що DOI не пройшов активацію).

Бібліометрика української науки

Система «Бібліометрика української науки» призначена для надання суспільству цілісного уявлення про наукове та науково-педагогічне середовище України.