Авторське право – це сукупність прав авторів на створення та використання творів літератури, науки, мистецтва. Воно спрямоване на охорону зовнішніх форм вираження об’єктів (творів, малюнків, колекцій, фотографій тощо), тобто їх «матеріальних проявів».
Авторське право є однією з форм інтелектуальної власності. Його слід відрізняти від торговельної марки, яка захищає назви брендів, гасла, логотипи й інші ознаки джерел від використання сторонніми особами з певною метою, а також від патентного законодавства, яке захищає винаходи.
Правова охорона поширюється лише на форму вираження твору та не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі.
Власник авторських прав має виключне право на використання твору (за деякими винятками). Особа автоматично стає власником авторських прав, якщо створює оригінальний твір на матеріальних носіях.
Авторське право захищає, зокрема, указані нижче типи творів:
Питання державної реєстрації, регулювання та захисту авторських прав на твори в галузі науки, літератури й мистецтва та договорів, які стосуються права автора на твір, регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про авторське право і суміжні права» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3792-12#Text) та Порядком державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1756 «Про державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1756-2001-%D0%BF#Text).
Відповідно до Закону України «Про авторське право і суміжні права» зареєстровані та незареєстровані твори охороняються однаково.
Реєстрація авторського права на твір полягає в отриманні свідоцтва, яке є єдиним засобом підтвердження свого авторства в разі його неправомірного використання іншими особами. Свідоцтво видає Міністерство економічного розвитку і торгівлі України.
Copyright – символ авторського права, що використовується для сповіщення виключного права на видання конкретної особи чи організації, а також про період настання таких прав.
Знак складається з великої латинської літери С, обведеної колом (©), прізвища й ініціалів особи або назви організації, яка має право на твір, та року першої публікації твору.
Ліцензія відкритого доступу – це дозвіл правовласника на використання твору певним способом, що визначений ліцензією.
Найбільш поширеною є практика використання ліцензій Creative Commons.
Creative Commons (https://www.creativecommons.org.ua/about-creative-commons) – неприбуткова організація, мета якої полягає в збільшенні кількості творчих матеріалів, доступних для використання та розповсюдження. Організація розробила й оприлюднила декілька ліцензійних угод щодо авторських прав, відомих як ліцензії Creative Commons (англ. Creative Commons licenses). Ці ліцензії (залежно від обраної) дають авторам змогу дозволити широкому колу людей безоплатно поширювати власні твори за умови дотримання певних умов.
(Види ліцензій https://www.creativecommons.org.ua/translation).
Кожна з ліцензій Creative Commons охоплює свободи, які автор бажає надати іншим, а також умови, яких слід дотримуватися. Варіантність цих компонентів утворює набір ліцензій Creative Commons. Кожна з базових умов ліцензії характеризується своїм графічним зображенням, що дає змогу візуально позначати ліцензію, на умовах якої автор дозволяє поширювати свій твір.
Уважно перевіряйте журнали за всіма критеріями, аби не натрапити на «хижацькі видання», які створені лише для того, щоб отримати нечесний прибуток з науковця.
Регулярно переглядайте визнані журнали за своєю темою. Не обмежуйте свій вибір єдиним видавництвом і виданням. Ви маєте публікувати свої дослідження в різноманітних журналах для більшої популяризації досліджень.
Традиційний журнал:
Журнал відкритого доступу (Open Access):
Гібридний журнал:
фінансується через передплати, продаж доступу до закритих статей, оплату відкритих публікацій, яку здійснюють автори.
У світі публікують безліч наукових досліджень, щотижня створюють нові журнали, так само невпинно зростає кількість шахрайських видавництв і видань, що не відповідають жодним науковим стандартам. Як уберегтися від пазурів хижацьких журналів? З’явилася українська версія відомого вебресурсу Think. Check. Submit., що допомагає молодим науковцям у всьому світі не потрапляти на гачок шахраїв і надсилати свої рукописи лише в надійні наукові журнали. Тож тепер використовуйте контрольний список запитань Поміркуй. Перевір. Подай., для того щоб упевнитися, що обираєте надійний журнал для публікації результатів досліджень (https://thinkchecksubmit.org/journals/ukrainian/).
Якщо більшість Ваших відповідей заперечна, подумайте, чи не є «хижацьким» такий журнал.
Цитованість – це показник наукової впливовості, прийнятий у науковому світі показник «значущості». Наявність високого рівня цитування публікацій журналу говорить про високу ефективність і результативність діяльності наукового видання в цілому.
На сьогодні одним з найбільш поширених наукометричних критеріїв є індекс Гірша, який вказує на кількість статей, що має число цитувань, яке відповідає цій кількості публікацій. Саме індекс Гірша визначає рейтинг як персонально кожного науковця (викладача), так і закладу вищої освіти.
Квартиль – це категорія наукових журналів, що визначається бібліометричними показниками, які відображають рівень цитованості, тобто популярності журналу серед наукової спільноти.
Унаслідок ранжування кожен журнал потрапляє в один із чотирьох квартилів: від Q1 (найвищого) до Q4 (найнижчого). Найбільш авторитетні журнали зазвичай належать до перших двох квартилів – Q1 і Q2.
Для визначення квартиля журналу використовуються такі показники: імпакт-фактор Journal Citation Reports (JCR) – для бази даних Web of Science та SCIMago Journal Rank (SJR) – для бази даних Scopus.
Impact Factor – це показник впливовості видання. Розраховується лише для видань Web of Science Core Collection двох індексів Science Citation Index Expanded і Social Science Citation Index (природничі, технічні й суспільні науки).
Як перевірити, чи індексується конкретний журнал у Web of Science
Наказом МОН № 32 від 2018 року затверджений Порядок формування Переліку наукових фахових видань України. Відповідно до Порядку є три групи (категорії):
А – престижні й авторитетні журнали. Входять до переліку рецензованих джерел WoS і Scopus. Таким журналам автоматично присвоюється статус фахових. (Перелік українських наукових журналів категорії А).
Б – журнали, включені до профільних міжнародних наукометричних баз, підпадають під усі критерії, передбачені Порядком. Зі зрозумілих причин це наймасштабніша група, свого роду середній надійний клас. (Перелік українських наукових журналів категорії Б).
В – журнали, які були включені до переліку видань на момент затвердження Порядку, а також усі журнали, виключені з категорії Б й А на 2 роки. Водночас слід зауважити, що видання виключаються зі списку та більше не вважаються фаховими, якщо протягом двох років не отримали вищевказані категорії, тобто не покинули групу В. Видання категорії В від 13.03.2020 перестали бути фаховими.
Академічний профіль дослідника дає змогу науковцю незалежно від галузі досліджень покращити репутацію, кар’єру, ідентифікувати власні праці у світовій науковій спільноті серед дослідницьких установ, видавців, наукових асоціацій, колег і зацікавлених учених. Власний академічний профіль у мережі Інтернет допомагає продемонструвати видимість й авторитетність науковця, а також визначити інтереси дослідників і знайти потенційних співробітників у своїй галузі досліджень. Створення та керування власним профілем дає змогу пов’язати особисті дані з інформацією щодо внеску в науку (наприклад, про статті, монографії, наукові доповіді, патенти, замітки у пресі). Усе це гарантує, що інші дослідники знайдуть правильну й повну інформацію про ваші дослідження та кар’єру.
Ідентифікатор автора (ID) – це унікальний ідентифікатор, призначений для визначення автора з-поміж інших дослідників, які мають однакові або подібні імена. Використання ідентифікатора автора допоможе пов’язати всі публікації та дослідження з профілем у базах даних або в мережі Інтернет. Нині більшість видавців і фінансових агентств послуговується ідентифікатором автора (наприклад, ORCID iD) як однією з умов для отримання заявки на гранти та публікації наукових статей.
До ключових функцій академічного профілю слід зарахувати такі:
ORCID (Open Researcher and Contributor ID) – єдиний відкритий, міжнародний, мультидисциплінарний реєстр унікальних ідентифікаторів дослідників. Забезпечує вільний доступ до профілів учених і прозоро представляє їх науково-дослідну діяльність. Посиланням на онлайн-CV (резюме) вченого є 16-значний номер ORCID, який необхідно вказувати для коректної ідентифікації вченого під час подачі статті, заявок на грантове фінансування та ін.
Google Академія (Google Scholar) – некомерційна спеціалізована пошукова система, що індексує наукові публікації та наводить дані про їх цитування.
Web of Science Researcher ID – реєстр унікальних ідентифікаторів науковців від Clarivate Analytics (розробника платформи Web of Science). Деякі журнали використовують цей номер під час подачі рукопису для подальшого коректного індексування автора. Безоплатна надбудова від Clarivate Analytics дає змогу автору зібрати свої публікації та оцінити їх цитованість згідно з базою Web Of Science. Посилання на інструкцію
Scopus Author ID – ідентифікатор автора, що автоматично присвоюється досліднику в момент появи його публікацій у виданнях, що індексуються в наукометричній базі Scopus. Ураховуючи автоматичне створення профілю, виникає необхідність особистого редагування та внесення змін до профілю, що можливо здійснювати регулярно, навіть не маючи спеціальної підписки до бази Scopus
ResearchGate – це науковий портал та безкоштовна соціальна мережа, яка створена 2008 року для комунікації між науковцями з різних галузей наук.
На даний час мережа містить більше 20 млн. профілів науковців з більше ніж 190 країн світу. Кожного дня ці показники зростають через активну реєстрацію.
ResearchGate має такі веб-ресурси:
Кожне видання містить різні коди, які складаються з цифр і букв (УДК, авторський знак, ISBN, ISSN) на сторінці з вихідними даними. Вихідні дані допомагають ідентифікувати документ і полегшують його пошук. УДК й авторський знак – це бібліотечні коди; ISBN – унікальний номер книжкового видання (свідчить про те, що книгу видано офіційно); ISSN – код, який ідентифікує періодичне видання (ЗМІ) незалежно від країни походження.
Універсальна десяткова класифікація (УДК) – це система класифікації інформації, що широко використовується в усьому світі (англ. – UDC, Universal Decimal Classification). Вона застосовується для систематизації творів літератури, науки, мистецтва, періодичних видань. УДК використовують для формування фондів документів за галузями знань.
УДК базується на ієрархічному принципі ділення кожного розділу чи підрозділу в межах 10 цифр.
Основний ряд класів УДК:
Авторський знак – умовне літерно-цифрове позначення, яке складається з букви та двох цифр. Літера – перша літера прізвища автора або назви книги. Цифри визначаються за спеціальними авторськими таблицями за певним алгоритмом.
ISBN (з англ. International Standard Book Number – міжнародний стандартний номер книги) – універсальний ідентифікаційний номер, що присвоюють книзі або брошурі з метою ідентифікації. ISBN призначений для ідентифікації окремих книг або різних видань та є унікальним для кожного видання книги, крім репринтних.
Міжнародний стандартний номер книги складається з абревіатури ISBN, яку записують латинськими літерами незалежно від мови видання книги, та номера з 13 цифр (або 10 цифр – для видань до 2007 року).
Номер з десяти цифр поділявся на чотири частини, відповідно 13-значний поділяється на п’ять частин змінної довжини, які відокремлюються дефісом. Кожна частина має такі значення:
Книжкова палата України виконує функції національного агентства ISBN в Україні.
Отримати ISBN можна від видавця, який має свідоцтво про внесення до Державного реєстру видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції
ISSN (англ. International Standard Serial Number) – унікальний номер, який використовують для ідентифікації друкованого або електронного періодичного видання. Складається з 8 цифр. Основним критерієм для присвоєння ISSN-номера є періодичність і безстроковість (відсутність кінцевого виходу) видання.
Кожному періодичному виданню ISSN присвоюють тільки один раз. ISSN не змінюється в разі зміни видавця, періодичності виходів, місця видання тощо. Єдиною умовою присвоєння нового ISSN є зміна назви видання.
DOI (The Digital Object Identifier – цифровий ідентифікатор об’єкта) – це унікальне гіперпосилання, яке забезпечує прямий зв’язок з публікацією та суттєво спрощує пошук і використання матеріалів. Найчастіше цю технологію використовують у наукових колах. Основною особливістю є те, що об’єкт з ідентифікатором може видалити тільки видавець, тобто організація, яка розмістила його.
Найбільші видавці світу визнали зручність і безпеку зазначеного ідентифікатора. Присвоєння DOI позитивно впливає на репутацію автора або видавця, оскільки за допомогою ідентифікатора матеріали можуть бути розміщені в провідних світових наукових бібліографічних каталогах. Якщо статтю з DOI цитують у журналі, який входить до таких престижних баз, як Scopus, Web of Science, вона також автоматично потрапляє в зазначені бази.
Згідно з п. 6 Порядку формування Переліку наукових фахових видань України (наказ МОН № 32 від 15.01.2018) присвоєння міжнародного цифрового ідентифікатора DOI опублікованому матеріалу є обов’язковим для українських авторів.
DOI складається з двох частин – префікса та суфікса. Префікс DOI складається з набору цифр і є унікальним ідентифікатором видавця, отримати який можна лише в спеціалізованих агентствах. Суфікс DOI – це безпосередньо ідентифікатор конкретного об’єкта (журналу, статті, книги тощо), що складається з цифр та/або літер, знаків і завжди є унікальним. Видавець сам формує схему побудови суфіксів DOI.
Щоб перевірити, чи активний DOI, достатньо перейти на офіційний вебсайт International DOI Foundation і вказати DOI у відповідному полі. Якщо ви перейдете на сторінку публікації – це означає, що DOI активний. Інакше дізнаєтеся, що DOI не знайдено (це означає, що DOI не пройшов активацію).
Система «Бібліометрика української науки» призначена для надання суспільству цілісного уявлення про наукове та науково-педагогічне середовище України.