Академічна доброчесність

Академічна доброчесність – це сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень.

(Джерело: стаття 42  Закону України «Про освіту», https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v-650729-18#n211).

1. Академічний плагіат:

• плагіат фрагментів письмових робіт і повних текстів;
• плагіат ідей, даних, моделей, ілюстрацій тощо;
• немає належних посилань за відсутності привласнення авторства;
• помилки цитування.

2. Самоплагіат:

• дуплікація публікацій – публікація однієї й тієї самої наукової роботи (цілком або з несуттєвими змінами) у декількох виданнях, а також повторна публікація (цілком або з несуттєвими змінами) раніше оприлюднених статей, монографій, інших наукових робіт як нових наукових досліджень;
• дуплікація наукових результатів – публікація повністю чи частково одних і тих самих наукових результатів у різних статтях, монографіях, інших наукових працях як нових результатів, які публікуються вперше;
• подання у звітах з виконання різних наукових проєктів тих самих результатів як таких, що отримані під час виконання відповідного проєкту;
• повторне подання письмових робіт здобувачів освіти як звітності з інших дисциплін без дозволу викладача;
• агрегування чи доповнення даних – суміщення раніше опублікованих і нових даних без їх поділу з відповідними посиланнями на попередню публікацію;
• повторний аналіз раніше опублікованих даних без посилання на попередню публікацію цих даних і раніше виконаного їх аналізу.

3. Фабрикація:

• наведення в письмових роботах здобувачів і в наукових роботах вигаданих чи неперевірених даних, зокрема статистичних, результатів експериментів, розрахунків чи емпіричних досліджень, фотографій, аудіо- та відеоматеріалів тощо;
• посилання на вигадані джерела інформації або навмисне посилання не на справжнє джерело;
• приписування іншим особам текстів, думок чи ідей, яких вони не висловлювали чи не публікували.

4. Фальсифікація:

• необґрунтоване корегування результатів власних наукових досліджень чи виконання навчальних завдань (таке, що не базується на повторних чи додаткових дослідженнях, вимірюваннях або розрахунках, виправленні виявлених помилок тощо);
• наведення у письмових роботах здобувачів та в наукових роботах свідомо змінених літературних даних і даних, отриманих з інших джерел, зокрема статистичних, результатів експериментів, розрахунків чи емпіричних досліджень, фотографій, аудіо- та відеоматеріалів тощо, без належного обґрунтування причин і зазначення методики їх корегування;
• наведення неповної або викривленої інформації про апробацію результатів досліджень і розробок.

5. Обман:

• включення до співавторів наукових публікацій осіб, що не брали кваліфікованої участі в їх підготовці;
• невключення до співавторів наукових публікацій осіб, що брали кваліфіковану участь в їх підготовці;
• подання як результатів власної праці робіт, виконаних на замовлення іншими особами, або робіт, щодо яких справжні автори надали згоду на таке використання;
• здавання або представлення різними особами робіт з однаковим змістом як результату власної навчальної діяльності;
• написання чужих варіантів завдань на контрольних заходах;
• використання системи прихованих сигналів (звукових, жестових та інших) під час виконання групових контрольних заходів з однаковими варіантами;
• несамостійне виконання завдань у тому разі, коли не дозволяють отримати допомогу, або незазначення інформації про отриману допомогу, консультації, співпрацю;
• проходження процедур контролю знань підставними особами;
• симуляція погіршення стану здоров’я, хвороби з метою уникнення контрольних заходів;
• надання відгуків або рецензій на наукові або навчальні роботи без належного проведення їх експертизи.

6. Необ’єктивне оцінювання:

• свідоме завищення або заниження оцінки результатів навчання здобувачів освіти;
• невчасне повідомлення здобувачів освіти про систему оцінювання результатів навчання;
• застосування системи оцінювання, що не відповідає декларованим цілям і завданням теми, дисципліни, практики, освітньої програми тощо;
• відсутність об’єктивних критеріїв оцінювання.

(Джерело: Лист щодо рекомендацій з академічної доброчесності для закладів вищої освіти, https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v-650729-18#Text).

– дослівне запозичення текстових фрагментів без оформлення їх як цитат з посиланням на джерело (іноді некоректним вважають навіть використання одного слова без посилання на джерело, якщо це слово використовують в унікальному значенні, наданому цим джерелом);

– використання інформації (фактів, ідей, формул, числових значень тощо) з джерела без посилання на це джерело;

– перефразування тексту джерела у формі, що є близькою до оригінального тексту, або узагальнення ідей, інтерпретацій чи висновків з певного джерела без посилання на це джерело;

– подання дисертацій, монографій, навчальних посібників, статей, тез, звітів, контрольних, розрахункових, курсових, дипломних і магістерських, есеїв, рефератів тощо як власних робіт, що виконали на замовлення інші особи, у тому числі робіт, щодо яких справжні автори надали згоду на таке використання.

(Джерело: Лист щодо рекомендацій з академічної доброчесності для закладів вищої освіти, https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v-650729-18#Text).

– загальновідомі знання та факти;

– ідіоми;

– ідеї або визначення, що широковідомі та розповсюджені;

– перефразування своїми словами змісту під час перекладу з діалекту чи іншої мови, якщо немає широковідомої фрази чи прийнятого офіційного перекладу;

– повідомлення про новини дня або поточні події, що мають характер звичайної пресінформації;

– твори народної творчості (фольклору);

– видані органами державної влади офіційні документи (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади.

1. Будь-який текстовий фрагмент обсягом вiд речення i бiльше, вiдтворений у текстi наукової роботи без змiн, з незначними змiнами або в перекладi з iншого джерела, обов’язково має супроводжуватися посиланням на це джерело. Винятки становлять лише стандартні текстові клiше, якi не мають авторства та/чи є загальновживаними.
2. Якщо перефразування чи довiльний переказ у науковій роботі тексту iншого автора (iнших авторiв) займає понад один абзац, посилання (бiблiографiчне та/або текстуальне) на вiдповiдний текст та/або його автора (авторiв) має бути щонайменше один раз у кожному абзацi дослідження, крiм абзацiв, що повнiстю складаються з формул, а також нумерованих і маркованих спискiв (в останньому разi можна подати одне посилання наприкiнцi списку).
3. Якщо цитату з певного джерела наводять за першоджерелом, у текстi наукової роботи має бути посилання на першоджерело. Якщо цитату наводять не за першоджерелом, у текстi наукової роботи має бути посилання на безпосереднє джерело цитування («цитується за: ______»).
4. Будь-яка наведена в текстi наукової роботи науково-технічна iнформацiя має супроводжуватися чiтким посиланням на джерело, з якого взято цю iнформацiю. Винятком може бути лише загальновiдома iнформацiя, визнана всiєю спiльнотою фахiвцiв вiдповiдного профiлю. У разi використання в науковiй роботi тексту нормативно-правового акта достатньо зазначити його назву, дату ухвалення та за наявності дату ухвалення останнiх змiн до нього або нової редакцiї.
5. Будь-які відтворені в тексті наукової роботи оприлюднені твори мистецтва мають супроводжуватися зазначенням авторів і назви цих творів мистецтва (якщо вони відомі). У разі використання творів виконавського мистецтва слід зазначати також індивідуальних чи колективних виконавців (якщо вони відомі). Якщо автори/виконавці не відомі, слід зазначити, що вони не відомі. У разі неможливості ідентифікувати автора, назву та/чи виконавців твору слід обов’язково зазначити джерело, з якого взято відтворений твір.

(Рекомендації щодо запобігання академічному плагіату та його виявлення в наукових роботах (авторефератах, дисертаціях, монографіях, наукових доповідях, статтях тощо) можна завантажити pdf: https://mon.gov.ua/storage/app/media/akredytatsiya/instrukt-list/1-11-8681-vid-15082018-rekomendatsii-shchodo-zapobigannya-akademichnomu-plagiatu.pdf).

Дотримання академічної доброчесності працівниками закладів вищої освіти та здобувачами вищої освіти регламентує  Закон України «Про вищу освіту».

Положення про запобігання академічного плагіату регламентує стандарти та порядок дотриманням моральних і правових норм академічної поведінки, а також політику забезпечення академічної доброчесності в освітньо-науковій діяльності університету.

У науковій бібліотеці здійснюють перевірку на виявлення збігів/ідентичності/схожості в текстах засобами сервісу StrikePlagiarism.com.

Plagiat.pl є власником системи StrikePlagiarism.com, заснованої у 2002 році. Завдяки широкому доступу до інформації в інтернеті метод «копіювати-вставити», «ghost-writer» і плагіат стали глобальним явищем, а також серйозною загрозою для якості сучасної освіти й науки. Команда з 2002 року активно займається зміною ставлення до академічного плагіату та розробленням технологічних, правових і процедурних контрзаходів.

Plagiat.pl працює у 20 країнах (у Польщі, Німеччині, Іспанії, Португалії, Румунії тощо) й охоплює понад 500 ЗВО, у тому числі Університет Гумбольдта в Берліні, Софійський університет, Варшавський університет, Ягеллонський університет та ін.

Пропонуємо ознайомитися з ресурсом, що дає змогу перевірити законність використання зображення фізичної особи у видавничій продукції, рекламі, інтернеті тощо. Особливо корисною онлайн-консультація буде авторам наукових статей, які використовують фотографії, малюнки, кадри чи інші фрагменти з мультимедіа із зображенням фізичних осіб.

https://saiup.org.ua/novyny/informatsiini-bulleteni/