13 липня 1938 року у Львові народився чи не найвідоміший у світі сучасний український композитор – Мирослав Скорик.
Мирослав Скорик – композитор безмежного таланту, твори якого стали невід’ємною складовою української сучасної культури.
Родина Скорика була тісно пов’язана з українськими мистецькими, науковими, суспільно-політичними колами та відігравала значну роль в суспільному житті Галичини. Мати композитора – Марія Скорик (Охримович) була родичкою таких видатних митців, як співачка Соломія Крушельницька, фольклорист Володимир Охримович та художниця Ярослава Музика.
Саме Соломія “відкрила” талант юного Мирослава. Якось в гостях у великої співачки 5-річний хлопчик зазначив, що її фортепіано “фальшивить” — він не знав, що для вокалістів інструмент налаштовують на півтону нижче. Крушельницька здогадалася, що у небожа абсолютний слух, і порадила його бабусі віддати хлопця вчитися музиці.
У 1947 році всю родину було репресовано більшовицьким режимом за несправедливим наклепом і вивезено до Анжеро-Судженська Кемеровської області. В Сибіру майбутній композитор навчається гри на фортепіано в учениці Рахманінова, Валентини Канторової.
До Львова Мирослав Скорик повертається у 1955 році, де вступає до консерваторії та навчається композиції в класі С. Людкевича та А. Солтиса. Його дипломною роботою стала кантата “Весна” на слова Івана Франка. Під час навчання у Львівській державній консерваторії на початку 60-х хлопець організував ВІА “Веселі скрипки”, для якого писав естрадні пісні.
Написана ним в ті часи «Не топчіть конвалій» стала першим твістом в Україні. З 1963 року Мирослав Скорик починає працювати викладачем Львівської консерваторії на кафедрі теорії музики і композиції.
У 1964 році Скорик створює музику до кінострічки Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» і стає відомим на всю країну. Параджанов обирав серед кількох кандидатів, але вибрав композитора-початківця, сказавши: “Він правильно відчуває магію гір”. І не помилився. Шедевральний фільм супроводжувався такою ж шедевральною музикою. На хвилі успіху стрічки композитор написав «Гуцульський триптих», який пролунав на весь світ.
Мирослав Скорик доклався і до написання музики до фільму «Червона Рута» — першого радянського мюзиклу з Софією Ротару і музикантами «Смерічки». Ротару виконує у фільмі шлягер Скорика “Намалюй мені ніч”.
У середині шістдесятих років композитор звертається до жанру балету, створивши одноактний твір за віршем І. Франка «Каменярі». Але найбільшу популярність у його доробку здобув «Карпатський концерт» для оркестру (1973), який з успіхом виконувався в багатьох країнах Європи і Америки.
У 1968 році композитор переїжджає до Києва, обіймає там посаду викладача класу композиції в Київській державній консерваторії.
Завдяки старанням Скорика протягом сімдесятих – початку дев’яностих років побачили світло сцени українські опери «На русалчин Великдень» Миколи Леонтовича, «Купало» Анатоля Вахнянина, «Роксоляна» Дениса Січинського, а також «Юнацька симфонія» Миколи Лисенка, «Отче наш» Максима Березовського для камерного оркестру. Разом з тим продовжує писати музику для театру і кіно. Найвідоміша його «Мелодія ля-мінор» написана до фільму «Високий перевал» на прохання кінорежисера Володимира Денисенка.
У творах останніх років виразно помітна нова тенденція – до зрілої виваженості, прагнення досягнути гармонії у всіх складових художньої цілості. Зовсім несподівані грані мистецького світогляду розкриваються в єдиній на сьогодні опері композитора «Мойсей» за поемою Івана Франка, кантаті на вірші Т. Шевченка «Гамалія», духовному концерті-реквіємі.
Інтернет ресурси:
Суспільне Культура: вебсайт. URL : https://suspilne.media/260128-miroslav-skorik-cikavi-fakti-z-zitta-i-tvorcosti-kompozitora/ (дата звернення: 26.06.2023).
Українські пісні: вебсайт. URL : https://www.pisni.org.ua/persons/843.html (дата звернення: 26.06.2023).
